16 липня 2022 року широко знаному мистцеві, заслуженому художникові України, поетові ПРОКОПОВІ КОЛІСНИКУ виповнилося б всього 65! Торік його не стало, поховали його у Пряшеві (Словаччина). 14 липня 2022 року, напередодні цієї дати, Чернівецький художній музей відкриває ювілейну виставку «ЧИСНИЦЯ» з колекцій закладу та приватних зібрань. Розпочнеться вона о 16 год. в художньому музеї. Запрошуємо всіх шанувальників творчості Прокопа Колісника.
ДВА АНГЕЛИ
(Майже за художником Прокопом)
Два ангели у кнайпі каву п’ють,
У “Шоколадці”, може, і в “Сайгоні”,
І втомлено гадки собі жують,
Воркуючи на власному жаргоні.
– Нудота, брате, пити день у день,
Переливати з повного у повне…
– Але ж помовч, ну що ти за єден,
Мов добуваєш блохівню із вовни.
– Уже ж немає волі до пиття,
І застигає в горлі крик смолою…
Та чорний ангел білого пита
І крильми замітає, як мітлою:
– Хоч утекти?
Але ж наздожену,
Бо нам літати суджено у парі,
Я п’ю з твоїх очей голубизну,
А ти – лиш пил і крик моїх аварій.
Ти не втечеш. Бо хто без тебе я?
Осіння тінь коротка і зрадлива.
З тобою в парі маю я ім’я…
Але, чорнявко, націди ще пива.
…Та білий ангел пір’я поправля
І крильця розправляє до польоту,
А чорний сердиться, цигарочку “стріля”
І знов бере свою нудотну ноту:
– Ану ж бо ще! По крапельці, по кра…
Відтак гайнем до білочки у гості.
І цмулить нальхильці, неначе із відра,
Аж вимиває почорнілі кості.
… У кнайпі гамір. Кава цюркотить,
Шипить нутро старої кавоварки.
І хтось комусь кричить надсадне: “Цить!”,
Та й ангели побралися за барки.
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТИ ПРОКОПА З ПОТАШНІ
Мене поглине тьма…
Прокіп Колісник
Підкралася підступно тьма теменна,
Мольберт забрала, барви й полотно,
Усе взяла, лише твоє наймення
Не забажала взяти, бо воно –
Не з барв, не з кольору, а з ниточок душі –
Із розплугів, з ріллі, тремке його стило:
Над Пряшевом ідуть і йдуть дощі,
В Поташні маму болем замело…
…Розвидниться коли? Шукай хоч промінець,
З якого перейдуть його протяжні гони,
Тоненькі, як плуги – глибинні перегони,
Не кане в небуття життя великий жнець,
Бо повертається до тебе, вишній дзвоне, –
Його гіркий і посаг, і вінець.
Мирослав ЛАЗАРУК, м. Чернівці