Луцій Анней Сенека. Діалоги. – Львів: Апріорі, 2016. – 320 с.
Як часто ми читаємо філософські тексти не лише як теорію, але й переймаємо у філософів їх поради – на ділі вводимо нові корисні звички у своє життя?
Напевне, рідко. Саме тому сьогодні я запрошую Вас подивитися на творчість давньоримського філософа-стоїка Сенеки з іншого боку – практичного. А саме пошукати корисні питання і поради серед його головного твору «Діалоги», що був вперше перекладений українською Андрієм Содоморою. Адже не даремно, саме так автор назвав свій твір, запрошуючи читачів найперше до глибокої розмови.
Весь твір Сенеки складається із п’яти менших есеїв, які поділені тематично – про короткочасність життя, про щасливе життя, про спокій душі, дозвілля, про стійкість мудреця. Водночас усіх їх єднає спільна проблема – пошук гармонії. Балансу між людьми та богами, між природою та суспільством, між чеснотами та пороками…
Відповіді ж на які питання Сенека пропонує пошукати кожному з нас, аби досягли справжнього щастя?
1. Який із днів ти провів так, як хотів, і міг повністю розпоряджатися собою?
Сенека стверджує, що короткого життя ми не отримуємо – ми робимо його таким. Як? Найперше, дозволяючи іншим забирати наш час. Ми віддаємо його роботодавцям, сімейним обов’язкам, телебаченню, соціальним мережам… Чи бодай годину в день ми приділяємо собі і справам, які нас розвивають? «Живете – мовби вічно мали жити, ніколи не маєте перед очима своєї крихкості; не дивитеся скільки часу вже спливло (…), а тим часом ось цей день, що його віддаєте чи якійсь людині, чи справі може бути останнім. Боїтеся усього як смертні, а жадаєте всього – як безсмерті» (с. 83). Та філософ йде ще далі, зауважуючи: «Все життя треба вчитися вмирати» ( с.90). Бо для нас, зачерствілих серцем, часто лише таке нагадування може стати рятівним.
2. Наскільки постійними є речі, які роблять тебе щасливим?
«Щасливим можу назвати того, хто завдяки здоровому глузду, нічого не жадає, нічого й не боїться» (с. 130-131). Бо і справді лише щастя, побудоване на нематеріальних речах може бути постійним. І лише таке щастя не пов’язане зі страхом втратити його. Усе моє завжди зі мною, нагадують нам давні філософи. Що ж ми можемо вважати по-справжньому своїм у такому мінливому світі?
3. Як знайти баланс серед щоденних справ?
Думаю, що кожен з нас час від часу відчуває невизначеність у власних справах. Здавалося б, знаєш куди рухатися, що і як робити, однак доймає якась тривога та заважає рухатися вперед. Велика кількість справ, багато різних обов’язків і так мало часу для себе… І ось ти вже втратив свій запал, мотивацію.
Стійкість і звичка. Дві риси, що на думку Сенеки, можуть допомогти людині не покладати рук. «Мужем буде той, хто серед націлених у нього звідусіль небезпек (…) не зрадить своїй стійкості» ( с.191). І саме вироблені корисні звички додають стійкості та сили продовжувати рухатися вперед. Чи є такі у вас?
Також філософ наголошує на простому правилі, яке ми сьогодні часто забуваємо, бажаючи встигнути все і вкластися в рамки своїх надуманих ідеалів: « Більше сил має бути в того, хто підіймає тягар, ніж у самому тягарі» ( с 193). А чи й ми не намагаємося знайти баланс серед справ, що фізично перевищують наші можливості?
4. Як зберегти внутрішній спокій?
Психологи зазначають, що образити можна лише ту людину, яка дозволить це зробити. «Мудрість не залишає місця для зла» (с. 245) і якщо ти маєш у своєму серці її, тиху, врівноважену, завжди погідну та спокійну, то жодна образа чи наклеп не похитне твого внутрішнього спокою.
«Хто так болісно сприймає кожну образу, виказує тим самим, що не бачить далі свого носа, засвідчує неповагу до себе самого», – зауважує Сенека. (с. 257) І справді скільком дрібницям ми надаємо надмірне значення! Справжнє щастя не в тому, щоб все завжди було добре, а в тому, щоб «піднятися духом над усіма кривдами, щоб усі радощі знаходити в самому собі» (с. 273).
Філософія стоїків, до якої відносив себе і римлянин Сенека, сьогодні актуальна, як ніколи. «І навіть якщо ворог натискатиме, якщо нестерпним ставатиме його напір, то однак відступати – ганебно: не здавай місця, яке визначила тобі природа. Запитаєш мене що це за місце? Місце мужа» (с. 274). А отже, місце Людини, яка знайшла себе.