Як повідомлялося раніше, за розпорядженням № 439 Кабінет міністрів України збільшив загальну кошторисну вартість будівництва першої черги Дністровської ГАЕС на 35,4 % або на 3867,516 млн грн, до 14 793,502 млн грн. Зокрема вартість будівельно-монтажних робіт збільшена на 35,6 %, до 7339,475 млн грн, обладнання, інвентаря та меблів – на 31,6 %, до 3945,389 млн грн. Згідно з повідомленням, прикріпленим до розпорядження, зазначене рішення Уряду, дозволить збільшити обсяг виробництва електроенергії з поновлюваних джерел енергії, забезпечити економію використання викопного палива для теплоелектростанцій і підвищити надійність роботи енергосистеми країни в цілому.
Про перспективи та майбутнє станції – в інтерв’ю з директором філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» Василем Йосиповичем Суботою.
– Насамперед треба розуміти, що станція є регулятором в енергосистемі України, своєрідним акумулятором енергії, що дозволяє заощаджувати – шляхом закачування води на висоту 150 м із нижньої до верхньої водойми і потім її використання для виробітку електроенергії. Гідроагрегати Дністровської ГАЕС працюють як у насосному, так і в генераторному режимах. Відбувається регулювання частоти, потужності і напруги в енергосистемі. Вночі, коли працюють теплові й атомні електростанції і відповідно зменшується споживання електроенергії, у цих умовах нерозривність процесу виробництва і споживання електроенергії вимагає від енергосистем значного маневрування генеруючими потужностями. Однак сучасне обладнання ТЕС і АЕС не пристосоване до різкої зміни режиму роботи. Саме в цей час і підключається наша гідроакумулююча електростанція: у вкрай необхідну пору – ранішній і вечірній час пік – використовується запас води верхньої водойми. Крім того, є потреба і вдень. Це все регулюється диспетчером енергосистеми. Наразі сумарно гідроагрегати працюють в генераторному і насосному режимах до 9 год на добу, зокрема, нарівні з першими двома, – і ГД № 3.
Значення Дністровської ГАЕС для України можна порівнювати із заміщенням теплових станцій, адже вона характеризуються унікальним поєднанням функцій пікової станції і споживача-регулятора, здатного в період нічного провалу добового графіку навантажень забезпечити споживання надмірної електричної потужності устаткування теплофікації ТЕС і АЕС. Неважко порахувати, скільки би витрачалося на регулювання інших станцій. Як уже відомо, робота трьох гідроагрегатів Дністровської ГАЕС потужністю по 324 мВт кожен у фінансовому еквіваленті дає щорічно 128 млн дол. економії, крім того заощаджується 125 млн куб. газу та 1,1 млн тонн вугілля. Що важливо, це – і робочі місця: у філії працює 300 осіб експлуатаційного персоналу, а ще і близько 1000 будівельників у спеціалізованих субпідрядних організаціях – із різним місцем реєстрації. Наголошую, що на будові трудяться переважно наші люди, і з навколишніх сіл зокрема. Але варто зауважити, що роботи субпідрядних організацій – специфічні: вони мають володіти певними обіговими коштами, технікою, а спеціалісти – відповідним досвідом, інженерною підготовкою, рівнем та чималим багажем знать.
У вищезазначеному збільшенні кошторисної вартості на першому місці, насамперед, – безпека і безпечна робота усіх гідроагрегатів та гідротехнічних споруд. Маючи гіркий досвід Саяно-Шушенської ГЕС, ми вжили відповідні заходи – задля забезпечення надійності нашої станції були прийняті певні проектні рішення, що розроблялися генеральним проектувальником ПАТ «Укргідропроект». Прийнято технічне рішення про встановлення на водоприймачі верхньої водойми швидкодіючих затворів, які у разі крайньої необхідності оперативно опускатимуться, перекриваючи подачу води на гідроагрегати. Верхня водойма, загальним корисним об’ємом 32,7 млн куб. м води, готова для роботи 7-ми гідроагрегатів. Друге рішення – у повному обсязі повинно бути готовим нижнє водоймище з комплексом захисних споруд для прийняття всієї води з верхньої водойми, особливо, коли працюватимуть три гідроагрегати, а в майбутньому – і всі сім. Так для приведення до нормального підпірного рівня нижньої водойми – 77,1 м – нам слід довідвести додаткові землі під захисні споруди, багато ще земляних робіт і по інспекторській дорозі на лівому березі, а також на правому у сусідстві з Молдовою, встановлення цілої низки контрольно-вимірювальні приладів. Система АСК ГТС (автоматизована система контролю стану гідротехнічних споруд) працює в режимі он-лайн: якщо показники перевищують гранично допустимий рівень, усе відображається і фіксується на екрані. На щастя, поки що таких випадків у нас не було.
Тож усі ці технічні рішення відповідно вартують чимало. Тому ми і подали на затвердження у Кабінет Міністрів України уточнений проект з коригуванням – із включенням цих заходів безпеки.
Подальша доля будівництва ГАЕС залежить від колективних зусиль і спільних рішень. Адже від початку будівництва Дністровської ГАЕС – 22 листопада 1983 року – минуло чимало літ, змінилися держави, уряди, закони, вимоги і принципи ціноутворення та процедури закупівлі. У ті часи проектна вартість становила 5 млрд крб, потім 8, таких коштів не було. На тодішнього замовника – «Дністровський комплексний каскад ГЕС і ГАЕС» – і була покладена вся вага будівництва, до складу якого вже входила діюча ГЕС–1. Згодом із загального проекту будівництва Дністровської ГАЕС у складі 7-ми гідроагрегатів було виділено 1-ий гідроагрегат, потім – третій, згодом – перша черга у складі трьох гідроагрегатів, що було підтверджено енергосистемою, куди вже увійшли сучасні вимоги щодо автоматизації, управління, комп’ютеризації. Це будівництво здійснювалось в основному за рахунок власних коштів компанії «Укргідроенерго». Наразі ми реалізуємо першу чергу у складі трьох агрегатів, хоча всі споруди готуються, як і верхня водойма, для роботи 7-ми гідроагрегатів.
Відрадно, що ми вже можемо з упевненістю говорити про те, що 4-ий гідроагрегат будуватиметься, бо у проект першої черги Дністровської ГАЕС у складі 3-ох ГА четвертий має значну будівельну готовність: підвідний водовід виконаний на 50 %, шахта практично готова з постійним кріпленням для встановлення закладних частин турбіни. Але, щоб продовжити будівництво ГД № 4, є певні процедури, потрібний проект, робочі креслення, кошторис, замовлення заводам для закупівлі обладнання. Тож перший крок уже зроблено – з метою економії часу дано завдання генпроектувальнику ПАТ «Укргідропроект» для розробки проекту другої черги у складі 4-го гідроагрегату. Розраховуємо, що у 3 кварталі нинішнього року ми отримаєм сертифікат на введення в експлуатацію ГД № 3. Але роботи по першій черзі ще не закінчуються – повне завершення планується у 2018 році, відтак –початок будівництва ГД № 4. На сьогодні підземні роботи різної міри готовності тривають на всіх агрегатах.
Це вже факт, що зараз без такої станції неможливо обійтися. Тож усе залежить від фінансування. Крім того, для видавання потужностей потрібні підстанції та нові лінії 750 кВ, а це, у свою чергу, нові розрахунки НЕК «Укренерго» і проектного інституту «Укренеромережпроект». Далі буде експертиза, розгляд на науково-технічних радах Міненерго та Міністерства регіонального розвитку, погодження Мінфіну, Мін’юсту, Мінекономіки та Кабінету міністрів України. Звичайно ж, на меті – побудувати всі 7 гідроагрегатів, тож є відповідна стратегія.
Записала Інна ГОНЧАР, фахівець зі зв’язків з громадськістю філії
Фото Вадима Ревуцького