Здавна заселена земля

Чи знаєте ви свій рідний край?

Чи була заселена надстрипнянська земля в далекому минулому? Вдалося відшукати численні і різноманітні рештки матеріального життя древніх поселенців на річці Стрипі.

В урочищі Високий Берег, що в 2,5 кілометра від села Ліщанці, на правому березі ріки виявлено поселення  довжиною 100  і шириною 30 метрів, на якому  знайдено багато уламків глиняного посуду, прикрашеного геометричним орнаментом. Давнє поселення існувало і в урочищах Москалюк  (назва походить від прізвища місцевого мельника) і  Дивонькова круча .

Але стародавнє населення розселялося не тільки безпосередньо по берегах річки Стрипи. Археологічні обстеження  доводять, що люди тривалий час проживали недалеко від сіл Скоморохи,  Золотий Потік, а також по берегах Дністра, на землях сіл Костільники, Стінки. Про це свідчать уламки глиняного посуду в урочищі Коростів (с. Скоморохи), в урочищі Садовець (с. Кстільники).

В урочищі Садовець помітні сліди поселення трипільської культури (типова кераміка, невелика сокира з кременя, що майстерно відшліфована).

На окремих поселеннях дослідникам іноді щастить підняти глиняні  стилізовані фігури жінок. Вважається, що вони – відображення патріархального родового ладу. Трипільське поселення є і в урочищі Буковина (с. Золотий Потік).

Поблизу  с. Стінки в урочищі Городище  збереглося великих розмірів, трикутноподібної форми укріплене поселення… городище. Городище розташоване на високому плато, яке оточене глибокими проваллями. Тільки від вершини воно має вузький вихід у «світ», який в свій час вважався потаємним і був старанно замаскований. Ще й зараз вибратись з нього можна тільки цією спеціально насипаною смужкою землі. Біля підніжжя гори несе свої води невелика, але прудка річка, рівень води в якій через систему гребель на час активного життя городища підіймався високо і пройти до нього можна було лише через підйомний міст. Розташоване серед дрімучих лісів, городище було малопомітним і важкодоступним.

Опукла поверхня поселення і великі розміри  не дозволяють з одного краю бачити інший. Величава краса місцевості відкривається з висоти орлиного польоту – сусідньої гори Погорілої. Мимоволі гіпнотизуєшся її красою і таємничістю. Тільки тепер розумієш, наскільки вимогливими  були давньоруські інженери, обравши місцевість під городище. Обрамлене лісовим кожухом, чітко вимальовуються його контури. Але безпосередньо  самої площадки поселення так і не видно.

Вигідне оборонне розташування, родючі грунти, безпосередність багатих запасів води, глини приваблювали наших предків. Упродовж  XI – XII століть  тут пульсувало життя. Про це свідчать фрагменти глиняного посуду.

В східній частині поселення на великих ділянках є багато глиняної обмазки – рештки зруйнованих напівземлянок. Залізний шлак, виявлений тут, доводить,  що  існували домни, які виплавляли залізо.

На крутизні під насипом валу знайдено і крем’яний наконечник стріли довжиною 2,4 см, шириною 1,8 см. Інших ознак існування поселення новокам’яного віку не виявлено.

Вздовж високих валів на дерев’яних настилах несли бойову варту русичі, озброєні важкими мечами, луками, стрілами і списами, в шоломах  і  кольчугах. Вони пильно вдивлялись в далечінь. Кожної миті міг появитися ворог. А поряд в ремісничому посаді кипіло напружене трудове життя. За сигналом тривоги все населення від немічних стариків до немовлят ховалося  в неприступному городищі. Піднято важкий підйомний міст. А за рікою вже стояли чужинці. Була люта січа. Та захисники городища вистояли і перемогли. Легенди і  розповіді старожилів – відлуння тих пам’ятних часів. В них гордість за непереможність свого народу.

Стінківське городище – один із орієнтовних об’єктів, який слід досліджувати великій археологічній експедиції. Не виключено, що в  його культурному шарі приховуються матеріальні рештки життя слов’ян і ранішого часу.

Рештки стародавніх поселень в урочищах Високий Берег, Москалюк, Коростів, Садовець, Городище і інших свідчать про те, що надстрипнянська земля була заселена в сиву давнину.

Багатий на археологічні пам’ятки рідний край ще не раз порадує цікавими відкриттями. Зібрати і зберегти рештки життя людей минулих епох – почесне завдання кожного громадянина.

 І. Пендзей, директор Ріпинецької восьмирічної школи.

Бучацька районна газета «Перемога»   16 лютого 1974 року. Переписано з оригіналу і трохи змінено 06,07.12. 2025 р.