Низка окремих думок служить непоганим матеріалом для вигаптування барвистого килиму. Чи вдався той гуцульський ліжник – видно зі сторони.
Мовлення кожного – це лакмусова смужка, що свідчить про наше ставлення до Мови. З повагою чи без неї. Лексичний фонд нашої Мови за глибиною доганяє Маріанську западину! Найбільша у світі глибина. Як сонце долає свій пруг-дорогу наполегливо, як зорі вічні мерехтять, так і Мова наша лине в Безсмертя! Слова, що ми вимовляємо найбільш часто, відкладаються в підсвідомості і викликають особливу реакцію організму, впливаючи на нашу поведінку і життя в цілому. Тому якщо життя не клеїться, різноманітні проблеми не дають нам спокою, то пора задуматися над тим, які слова ми говоримо найчастіше? Часто вимовляємо АЛЕ… Воно лукаве. Стоїть межи ТАК і НІ. А ще виражає невдоволення: негатив у квадраті. Липке, брудне, гидке ДА люблять ті, хто не поважає свою Мову! Як це можна землею українською ходити, українським дихати повітрям, вважати себе Українцем, а говорити чужою мовою? Мабуть, така людина має чуже Серце!
Душа Нації, її Святощі, її найсокровенніший Скарб – то наша Українська Мова. Чи можна ідентифікувати Українцем себе, не володіючи Мовою Народу свого? Без душі Нації – ти нуль! Чи не на кожному кроці стикаємося з лайливою лексикою. Матюкаються від дитини до старого. Пояснити це явище не в силі ні психологія, ні філологія. Матюки – це дитя диявола. Веселиться він у людину безбожну, і з її уст ллється гноївка. Хто без Бога – сатана, хто без рідної Мови – манкурт, хто без – Любови – жебрак! Серця наші теж мають очі. Духовні. Тримаймо їх у чистоті! У Слов’янську пасажири матюками вигнали жінку з маршрутки, бо говорила українською! Мова від Бога, а те сміття душевнохворе і безлике. Духовність. Мораль. Достоїнство. Шляхетність – ось це треба воскресити тепер в українській душі! Своїми зусиллями. Хай кожен починається зі себе! Колись українці мали душі великодні, чисті, світлі. Голодомори, Сибір, Соловки, НКВД, КГБ знищили код Нації, переламали хребет Народу. Тому маємо розбрат, 400 партійок, хаос, а не Україну?Мово люба моя, коли б ти могла усім тим, хто тебе ненавидить, кому стоїш упоперк горла – відібрати дар спілкування! У нашій Мові здвна існувало слово здоровля. Хіба треба у недужого питати, чи бажає він здоровля мати (Номис, 1993, № 13922); — Дай, боже, пану здоровля! — сказав мужик, кланяючись пану до ніг (Іван Франко, Т. 16, 1978); Бажаю щастя й здоровля Вам, Пане Отамане, на добру користь Україні (Олександр Доценко, Зимовий похід, 2001); Моє здоровля то гірше, то ліпше. Все ще маю жовтячку, але сиджу вдома і вперто не хочу до лікарні (Український археографічний щорічник, 2012, Вип. 16-17). Вільний тлумачний словник, 2016. Друзі милі! Нам необхідно не лише любити свою Мову, а боротися за неї на кожнім кроці! О, скільки людців її готові розтерзати! Вчитель учить розуму. Мова – мудрості! Пошани й любові вони заслуговують! Шановний УЧИТЕЛЮ! Професоре ЛЮДЯНОСТИ! Дякую Вам не тільки за знання, які давали нам, студентам, але й за ті перші уроки життєвої премудрости. За розуміння, щирість і доброту! Дай Вам, Боже, днів щасливих, Дай здоров’я й сили, Дай натхнення засівати Божим словом душі – ниви! Петро І, Катерина ІІ, Валуєв, Каганович, Щербицький, Ватченко, Масол, Кравчук, Суслов і енна кількість канібалів жерли й нині не наситяться святим Тілом української Мови! Усе, що в нас не виходить, не вдається нам, – це справа рук нечистого. Він казиться через нашу гарячу Любов до Господа. Мова українська – це нерв Господа. Він подразнює диявола. Тому так багато нелюдів хоче знищити нашу Святиню. Ба, вельми масні корита й коритця, коли дружини політиків так отарно балотуються в кандидати? А мо’ вони месійки? Не народжуються діти жорстокими, непутніми, лихими. Якщо любиш дитину, весь час із нею, приводиш її до храму, молишся з нею – таку дитину Бог буде благословити! Батьки можуть вподобати картину. Сіра, холодна корчма. Сидять і заливаються спиртним “друзі”. Голосно матюкаються. Біля них стоїть чийсь син. Утирає рукавом соплі. У світлому храмі моляться діточки з батьком. Слово, Мова – категорії моральні! Де відмовляється Вервиця, там зникає диявол. Так сказала Матір Божа. Коли один згадує іншому про добрі діла перед ним, хіба це друг? Це лихвар! Блаженні, яких Ти вибрав, Боже. Людина, яка патологічно згадує бідне дитинство й юність, ніколи не матиме високого лету. Заздрість її душить. Гейби в країні пігмеїв зараз перед виборами: вбивства, підпали, викрадення… Господи, зупини оту вакханалію! Найкрасивіші в нас очі! В них – душа наша! Людям, душевно багатим, невідомі злість і ворожість. Народ тут ні при чому, всі народи однаково хороші. Усім кажу, усіх прошу! Не любиш Землю, де живеш, огидлива Тобі її Мова – пакуй авоську й у Сибір пакуй! Там тебе китайці навчать уму-розуму! Завжди пробачай ворогів. Це їх дратує. У серці моєму літера кожна – квітка гожа: Акація, Барвінок, Васильки, Гвоздика, Деревій, Жимолость, Звіробій, Косарики, Латаття, Мак, Нагідки, Орлики, Первоцвіт, Рябчики, Сон-трава, Тирлич, Фіалки, Цикорій, Черемха, Шавлія, Яглиц тиха ніжність, ніж гучні клятви. Молитва – це таїнство, яке переходить межі нашої свідомості і нашої підсвідомості. Лагідність — моральна якість та чеснота, чутливість у стосунках і доброта в поведінці, основана на любові, терпінні і милосерді. Лагідність протистоїть гніву. Лагідність більше, ніж просто стриманість, ввічливість і уміння володіти своїми емоціями. Лагідність виходить із глибини люблячого серця. Хороші люди принесуть вам щастя, погані люди нагородять вас досвідом, найгірші — дадуть вам урок, а найкращі — подарують спогади. Цінуйте кожного. Недолугі сноби-пігмеї, не оскверняйте скарб-самородок – мою Мову! Вона вічна, мов Небо! Нині пустослови аж надто галасують про т. зв. гендерну рівність. Зараз можна лише констатувати, що Біблія і в цьому питанні, як і в багатьох інших, випередила наукову і суспільну думку на кілька тисячоліть: Євангелія від Марка; 1 посл. ап. Павла до корінтян. Як глибоко, тепло, спокійно роздумував над молитвою “Отче наш” нині під час авдієнції Папа римський Франциск. Душа тремтіла, а Серце плакало… Ну й вигадав лукавий поняття реґіональної мови, аби знищити Мову українську! То йому місце на задвірках чи в пеклі.
Зиновій Бичко