Від погляду… Твоїх очей…
Світліють – обрії – ночей.
Край неба, зріє, зоряниця…
В душі – відлунює дзвіниця.
.
І лине, звуків, передзвін…
Моєї – мрії – навздогін!
Де ріднокрай – цвіте й буяє…
Й над ним проміння златом сяє.
.
До нього тягнуться долоні –
Зійшов щоб день на світу лоні!
Щоб погляд, чарівних, очей…
Розсіяв… марево ночей.
Микола Собчук
м. Вінниця
Leave a Reply