Дмитро Коренюк. «На дарабі до Європи». – Львів: «Тиса». – 92 с. (Бібліотека журналу «Ґражда»)
Яка прекрасгна й чарівна наша Гуцульщина! Замаєна чічками, вповита туманами, наче ліжниками, омита ранковими росами, викупана в білопінних потоках, заколисана ніжним голосом флояри. Зачарований світ! Вітцівщина й материзна горян, що живуть тут з первовіку у нерозривній гармонії з природою і великою любов’ю й пошанівком до її Творця…
А скільки тут чудес! Мольфари й лісні, арідники й непевне, чугайстер і мавки, блуд і босорканя… Гуцули моляться до сонця, відвертають громовиці, вірять у силу місяця, вітру й дощу. Тишком-нишком посміюються й кепкують самі з себе, щедрі на гостре, мов бритва, слівце й сороміцьку співанку. Увесь цей барвистий гуцульський світ милий серцю знаного на усі Карпати гумориста Дмитра Коренюка, який живе і творить у мальовничому селі Бистрому, що притулилося до гір на лівобережжі Тиси румунської Мараморощини. Засновник і голова місцевого Гуцульського культурно-спортивного товариства, художній керівник молодіжного ансамблю «Веселі гуцулята». Працює професором музики у місцевій школі, видав у Бухаресті дві збірки гуцульського гумору – «Демократія в постолах» (1999) та «Весело і гірко» (2008). Немалі наклади розійшлися миттєво.
І от – збірка «На дарабі до Європи», що побачила світ у львівському видавництві «Тиса» й була схвально зустрінута читацькою спільнотою, а особливо любителями народного поетичного гумору.
Чи ви чули, люди добрі,
Чи, може, не чули,
Шо в Карпатах жиют люди,
Шо звутси гуцули?
У чім така притягальна сила гумору? Ймовірно, в тім, що наш народ полюбляє сміх, доброзичливі кпини, бореться з власними вадами посмішкою, гострим словом, дошкульною метафорою. Маючи багату, творену упродовж століть літературну традицію в царині сміхотвору гумористи і сатирики (завше були в дефіциті!) ніколи не ставали адептами безпросвітної безнадії, а неустанно боронили оптимізм, вселяли віру і впевненість в тім, що окрадена злодіями-корупціонерами (ім’я їм – легіон!) країна, мов фенікс, постане з попелу в ореолі власної гідності і світової слави. Тому й прописували читачам сміх як універсальний лікувальний засіб.
Гуморески Дмитра Коренюка – це синтез традицій народного гумору і власного світовідчуття, однак на значно вищому щаблі літературного процесу. Сміхотворець з румунської Мараморощини відносно недавно познайомився з творчістю таких відомих майстрів, як Степан Руданський, Євген Гребінка, Леонід Глібов, Остап Вишня, Павло Глазовий, Євген Дудар. Не аналізуючи крізь призму власного світобачення давні й новітні тексти попередників і сучасників (просто були недоступними в умовах режиму Чаушеску), глибоко не знаючи їх творчості (через об’єктивні причини), Дмитро Коренюк, однак, у своїх творах опирається на творену видатними майстрами красного слова фундаментальну літературну традицію, що народилася з перших акростихів, інтермедій, вертепної драми, творів низового бароко та яскравих доробків українських сміхотворців.
Гуморески Дмитра Коренюка – то звичайні малюнки з натури, домальовані і вивершені розлогою художньою уявою. Оригінальні за тематикою, з характерними героями, життєво достовірні, втім, позначені складною простотою гумористичної оповіді. Автор вишукує і знаходить смішні історії, вводить героїв в оригінальні комічні ситуації, змушує їх діяти, шукати оригінальний вихід з непростих обставин, змальовує події та персонажів нетипово, часом недоречно, і саме це є основою смішного.
За гумором прочитується непросте життя простого народу, до якого автор має теплі сентименти, він любить простих людей, співчуває їм, лікує гумором і сатирою. Сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі; автор кличе у спільники досконалі художні засоби – гротеск, пародію, іронію. Нещадно висміює, а то й гнівно засуджує вади і негативізм у різних царинах індивідуального, суспільного й політичного життя (пияцтво, контрабанду, захланність, жадібність, розпусту), що входять у конфлікт із загальновизнаними принципами чи встановленими ідеалами. Поетична привабливість, гуманно-людяний зміст слугують засобом до звеличення ідейно-моральної краси нашого народу.
Літературні гуморески Дмитра Коренюка живляться джерелами гуцульського фольклору, в якому зосереджено віковий досвід сміхової культури. Як корінний гуцул Коренюк добре знає гуцульський субетнос, традиції, вірування, обряди й побут усієї Гуцулії, не лишень Мараморощини. За кілька кілометрів від його рідного обійстя на правобережжі Тиси у селі Требушанах (нині Ділове Рахівського району на Закарпатті) народився і творив видатний гуцульський сатирик Марко Бараболя (псевдонім Івана Рознійчука). Потойбік Чорногори чарували горян іскрометним гумором і нищівною сатирою Онуфрій Манчук, Петро Шекерик-Доників, Параска Плитка-Горицвіт. Їх справу нині продовжують Коренюкові побратими – славні гуцульські сміхотворці і сміхознавці Микола Савчук з Коломиї, Дмитро Рокіщук з Верхнього Ясенова, Богдан Розенчук з Верховини, Ігор Бежук з Коломиї, Ігор Іванків з Лазещини, Михайло Ковалюк з Вижниці, Микола Кавацюк з Мишина, Микола Негрич зі Львова, Іван Беркела з Рахова та багато інших народних сміховинців-верховинців.
Дмитро Коренюк мріяв про виданні своїх творів на материковій Україні. Мрії збуваються! Ось вона, збірка «На дарабі до Європи» як ще одне свідчення того, що українські літературні традиції не знають кордонів. Там, на лівобережжі Тиси, у рідному Бистрому неквапливо й розсудливо, серйозно і з гумором пише історію нашого народу Дмитро Коренюк – великий патріот України і Гуцульщини, нащадок славного давнього роду з гуцульського пракореня. Творить на завдяки, а всупереч перепонам й загатам. Маємо унікальну можливість цією збіркою привітати в Україні її вірного сина…
Олександр МАСЛЯНИК