Є серед нас люди, про добрі справи яких відає майже весь світ, а вони живуть собі в глибинці, поряд, тихо, скромно, спокійно, повсякчас займаються своєю улюбленою справою, удосконалюють професійну майстерність, дивують своїх прихильників все новими і новими витворами. До таких належить і заслужений майстер народної творчості України, член Асоціації майстрів-художників смичкових інструментів Сергій Голубокий із Заріччя.
На скрипках і віолончелі, виготовлених його руками, грають у Київській музичній академії, консерваторії і камерному оркестрі столичної опери, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Рівненській, Львівській, Хмельницькій, Сімферопольській, Харківській обласних філармоніях. Водночас його музичні інструменти на повен голос звучать далеко за межами України – у Франції, Польщі, Німеччині, Бельгії, США, Канаді, Мексиці, Англії, Іспанії, Італії, Угорщині, Люксембургу. Ними захоплюються не лише відомі музиканти, а й охочі придбати їх бізнесмени і меценати, які у вільний від роботи час люблять пограти на скрипці чи віолончелі, аби заспокоїти серце і душу. Усього на сьогодні Сергій Голубокий виготовив 364 скрипки. Це найкращий показник в Україні. Його ім’я називають серед відомих скрипкових майстрів світу, він вже давно заслуговує на те, щоб бути занесеним у Книгу рекордів України.
Незважаючи на те, що Сергію Григоровичу недавно виповнилося шістдесят і за плечима багатющий досвід роботи, здобута всесвітня слава, він неохоче погодився на розмову. Вважає, що якби жив десь у європейській столиці, зробив би набагато більше. В Україні навіть немає жодного навчального закладу, де б можна отримати необхідні знання і навики для цього фаху – з музичної культури, матеріалознавства, музичної акустики, механічної обробки деревини, матеріалу, креслення. В основному більшість відомих майстрів – ентузіасти-самоучки.
Народився С.Г.Голубокий 24 лютого 1961 року на Хмельниччині. Початкову музичну освіту здобув у Красилівській музичній школі. 1976 року вступив до Вінницького музичного училища в клас викладача скрипки Н.С.Калиновського. Бажання майструвати цей музичний інструмент проявилося саме під час навчання в училищі, де працював талановитий скрипаль Олександр Сергієнко.
У 1980 році Сергій Григорович вступив на навчання в Харківський інститут мистецтв по класу альта в професора С.Г.Кочаряна. Через рік перевівся в Київську консерваторію, де займався в професорів Є.І.Лобуренка та Л.Є.Цвірко. Ще через рік, у складі квартету студентів консерваторії став лауреатом республіканського конкурсу струнних квартетів (1982 р.) у Лейпцигу, Галлє, Веймарі (Німеччина). Тоді ж власноруч виготовив альт і зіграв на ньому.
У 1984-1989 роках С.Голубокий − артист і скрипковий майстер Київського дитячого музичного театру. Потім його трудова біографія продовжила писатися на Закарпатті. Працював і навчався в скрипкового майстра Олексія Пехенька, відомого віртуоза-реставратора. Згодом два роки стажувався у видатного польського майстра, лауреата багатьох міжнародних конкурсів скрипкових майстрів імені П. Чайковського в Москві Яна Павліковського. Тут він отримав глибокий рівень пізнання професії, якій присвятив свою подальшу долю.
− Його уроки мені запам’яталися на все життя, − розповідає Сергій Григорович. − Він часто любив повторювати: «У скрипковому мистецтві немає дрібниць. Лише справжній музикант змушений примусити інструмент звучати з душею».
Унікальні скрипки Яна Павліковського звучать по всьому світу. А що до свого учня Сергія Голубокого, то він каже просто: «Я тебе навчив, бо ти хотів учитися. І найголовніше – тонко відчуваєш правильність звучання. А це багато значить».
Виготовити власноруч скрипку – справа не з легких. Про це він мріяв із самого дитинства. У розмові сказав, що перший інструмент був виготовлений під час навчання в Київській музичній консерваторії. Деревину взяв зі старого рояля, знайденого на смітнику. Майстрував упродовж майже дев’яти місяців. І вийшло – інструмент, зроблений руками, набагато кращий від фабричного. Він акустично хороший, звучить так, що не поступається виготовленим бувалими майстрами. Напевне тому і називають Сергія Голубокого закарпатським Страдиварі. Там талановиті люди в пошані. А в нас мало кого цікавить твій талант. Кожен замкнений сам у собі, у своїх буденних проблемах, у своєму бізнесі. Сергій Григорович уже давно переконався, що кожен індивідуаліст до неможливості. Хоча він зробив теж немало. Має свою творчу майстерню, де уже десятки літ займається виготовленням і ремонтом скрипок. Аби мати гроші на прожиття, змушений працювати в Іршавській дитячій школі мистецтв викладачем і керівником камерного скрипкового оркестру. Аякже! Бо є сім’я, яку потрібно забезпечувати і морально, і матеріально. Втім, так робить не лише він.
− У ті часи в середовищі майстрів існував так званий принцип засекречування. І сподіватись на якусь допомогу не доводилося. Тому перший альт був виготовлений, виключно спираючись на знання, отримані з книжок. Так як інструмент без досвідченого вчителя зробити було неможливо, то він, звісно, був недосконалий. Тепер уже секрети не ховає за сімома замками. Охоче розповідає, що майструє свої інструменти з місцевої смереки та явора. Деревина заготовлена, розпилена і висушена під особистим контролем і по спеціальній технології. Грунт і лак власної рецептури, виготовлені на основі натуральної смоли та ефірної олії.
Першу свою скрипку Сергій Голубокий спалив. Тепер уже, на відстані пройдених років, він з усмішкою каже: «Це був момент очищення». А потім було знайомство з хорошим майстром скрипкових справ, експертом Міністерства культури України Олексієм Пехеньком.
Понад два десятки років Сергій Григорович їздив по світу і по крихтах збирав матеріали про скрипкових майстрів, які народилися, жили і працювали в Україні. І як результат – видання книги «Скрипкові майстри України», яка стала енциклопедією в музичному світі. Такого довідника в Україні ще не було. Відомі майстри і музиканти сприйняли його радо. Але були й такі, що казали, а хто (Сергій Голубокий – В.Ш.) такий, щоб учив нас? На що він з усмішкою казав: «А кому не до вподоби, хай напише кращий. У сучасному світі для цього є усі можливості». І правду має. Але чомусь дотепер ніхто не поспішає, аби перевершити його.
Незважаючи на те, що він живе в провінції, по світу поїздив немало, знається з багатьма майстрами скрипкових справ. А ще два рази зустрічався з Віктором Ющенком. Перший раз, коли навчався в Київській філармонії на концерті до 60-річчя відомого скрипаля Олега Криси. Тоді він дав слово змайструвати для Віктора Андрійовича скрипку. Свого слова дотримав лише через три роки, коли навідався у село Лисичово на свято ковальського мистецтва. Президент України був дуже задоволений, пообіцяв навчитися грати на скрипці.
У грудні 2016 року в Іршаві побував Леонід Кучма. Він подарував Іршавській дитячій школі мистецтв фортепіано. Сюрпризом для екс-президента була гітара, яку вручив йому заслужений майстер народної творчості України Сергій Голубокий. Леонід Данилович плавно провів смичком і награвав свою улюблену мелодію. А насамкінець подякував йому за приємний подарунок, тим більше, коли дізнався, що скрипку майстер виготовив власноруч.
Йому щастило на зустрічі із відомими особистостями. Будучи в Москві, спілкувався з колишнім Президентом СРСР Михайлом Горбачовим. Михайло Сергійович теж не проти був пограти на скрипці, яку змайстрував Сергій Голубокий. І таку можливість він йому надав.
Життя С.Голубокого цікаве і різноманітне. Свого часу він мріяв навіть у Іршаві відкрити школу скрипкових майстрів. Однак дуже скоро переконався, що зробити це у його становищі малоймовірно. Для цього слід мати підтримку не лише самих ентузіастів, а й влади. Бо без фінансування тут не обійтися. Необхідні кошти. І чималі. Для цього потрібна спільна воля, але такого, на жаль, у нашому районі роками не спостерігається…
…Сергію Голубокому нудно ніколи не буває. Наодинці, у хвилини відпочинку, бере в руки скрипку і спілкується із музикою Баха, Бетховена, Моцарта, Хачатуряна. Це змінює його світосприйняття, світогляд і характер. Це допомагає повнокровно жити в сучасних умовах. Скрипка – це досконале поєднання форми і звучання, матеріального і духовного. Це ідеал, до якого прагне кожен митець. І слава Богу, що є такі люди як Сергій Григорович, що думають і дбають про музичну культуру.
Із ювілеєм, Вас!
Василь Шкіря,
член Національної спілки письменників України
