Пʼяніє від життя рясна снагою вишня**
Зелений ряст росте, натоптаний життям.
………………………………………….
Коли я був і є, і сон той віщий двигав,
І не дививсь на те, що це мені болить.
Вкраїно золота, ти святиш день і вічність.
Ти тиха і грімка на сотні тисячліть.
І я беру тебе в думки мої сейсвітні.
І ти несеш мене з глибин до верховіть.*
Життя прекрасне, і жорстоке, і підступне водночас: «А все ж я тут живу, природі в унісон. / І що мені, скажіть, життя розверста книга, / Що в молодість тече і в безмір струменить…»*. Життя – для життя, для продовження життя. Живемо у вічності і правда провадить нас до вічності:
ГІН ЖИТТЯ
Ніхто не знає, як життя поверне,
Отож, вперед – і пісню з-під коліс
Рятуєш поглядом, бо віриш недаремно
У гін життя і геніальний вірш.
Росте трава від рудки до сузірʼїв –
Блаженна вогкість проковтне слова.
Розпишуть перші зорі надвечірʼя –
І стане божа правда як жива.
Бузок горбок накрив цвітінням з головою –
Розвиднюється над верхівʼям день.
Пливе-паде на серце астероїд,
Розгойдуючи кров святих пісень.
Хіба не так, або не ти, або востаннє –
Той сонця схід розпанахає ніч…
Й ВСМІХНЕТЬСЯ ТОБІ СВІТ В ОБІЙМАХ ТАЙНИ,
І бризнуть бризки сонця з божих віч.*
Дещо писав і опублікував про творчість цього талановитого мужа, мого краянина, трударя ниви-життя української літератури.***
Письмо Богдана Чепурка народжується з любові споглядання такого незахищеного живого світу природи, радості від того, що його оточує світ у якому немає нічого мертвого, і пережита секунда ніколи не повториться. Тексти автора світоглядні – це молитовне благання: «Подай любов, сердечний рай… Любити правду на землі… А всім нам вкупі на землі / Єдиномисліє подай / І братолюбіє пошли!», вони свідчать про засади, архетипи української ідентичності, сутність людини любові. Автор володіє даром розуміння глибинної сутності речей: «Бог не чинить насильства, не карає злом… Людина сама себе карає, людина людину пожирає… життя прекрасне, ніякого пекла нема, а спілкування із Творцем не тільки можливе, а й повсякчасне». «В нутрі кожного змагаються дві сили (добро і зло. – Б. Д.)»…
У Всесвіті абсолютна гармонія – пекло вигадали:
Від захвату, який цей світ чудовий,
Завмерло дихання небесної безодні.
Лиш чути, як воркує ритм у слові.
І зорі шлють сигнали одна одній.
Той ритм невтомний Всесвіт будоражить.
І знов малесенька загублена планета
Народжує щораз нових поетів,
Та лиш один в сто років ПРАВДУ каже.*
Ми не знаємо, що таке правда (істина)… Не один я все життя шукав правди й ідеалу. Розчарування й руйнація стереотипів допомогли усвідомити, що ПРАВДА (ІСТИНА) – це не що інше, як розуміння того, що ми є і створені Богом.
«Ґедель (Гедель Курт [1906–1978] – австрійський логік і математик. – Б. Д.) показав, що істина є сильнішою за можливість доказу, тобто не все, що є істинним, можна довести» (Марія Фюрст, Юрген Тринкс, «Філософія»). Богдан Чепурко зміг «своїм життям до себе дорівнятись» (Леся Українка, «Лісова пісня») і тому має сміливість написати «А Бог мене гладить твердою як ПРАВДА рукою», але ж в цьому світі все від часу і випадку залежить.
Поет усім своїм життям засвідчує любов до України:
Не зрадив я землі своєї,
Не загубився у світах…
……………………………..
Не будь сумна, не будь сумна –
Перед тобою на колінах
Стоїть похресниця земна.
Вкраїно, страднице святая,
Чи ти відбилася від рук –
Що вже й не відаєш не знаєш,
Хто син тобі, а хто байстрюк.*
Живемо в часи людської історії, коли мізки втрачають здатність мислити, а тільки ЛІЧАТЬ !!! Перечитую давно прочитаного Боеція (бл. 480–524) «Розрада від філософії» (Переклад з латини Андрія Содомори): «І якщо, судячи з наших доказів, усе ж буває якесь недосконале, від перебіжного блага, земне щастя, то годі сумніватися, що існує – й стійке, досконале… Отже сам розум доводить, що Бог – це благо; розум же домірковує, що це благо – досконале».
Бог – Абсолют, надпотужний згусток енергії ідеального вакууму; ним є і за його допомогою все творить. Богдан Чепурко мисленно зорить у небеса, глибинно роздумуючи:
Ділять Бога – таж Бог неподільний:
Як поділиш, то й Бога нема…
Б’є поклони клонований світ…
Чи Бог до мене заговорить?
Мій Боже, Правду говори!
Життєве кредо поета вмістилося в чотирьох рядках поезіі людської сутності:
Й залиш таємному те, що навіки тайне,
Бо й що було б, якби ти все пізнав?
……………………………………………………………….
Прийшов я в цей світ, щоб жити раз на вічність
Й любити це життя, а в ньому рідних – вас…
Богдан Чепурко хворіє, але написане ним слово правди повік пробуватиме, духовна таїна енергі слова його поезії зі мною, народом України…Він був самітником серед людей, творчих побратимів. Хоча своїми думками намагався обіймати Всесвіт, Україну: «Й моя країна Україна / Із українськими людьми / Мені зорітиме нетлінно»*. Поет ходив самотою: «Самотою, сам, але – завжди з собою (лат. “solus”, сам-один, пов’язане з “salvus”, здоровий, “solidus”, цілісний). З собою – неушкодженим, цілісним: “Я цілий чоловік”… (Андрій Содомора, «Уточнюйте значення слів…» (4), https://zbruc.eu/node/119114). І це про Богдана ЧЕПУРКА!
«Й всміхнеться тобі світ в обіймах тайни», дорогий колего. Не судилося зустріти святково ювілей, тому в колі колег Богдана ЧЕПУРКА будемо роздумувати про глибинні думки поезії, прози ювіляра: «Я не винен нікому нічого, / Я життя свого випʼю вино»*. Тож надпиймо і ми з «келиха щастя» й вина, бо «Де, мій хлопче, вино – / там таки й правда» (Алкей, «Пісні застольні і повстанські»). Правда життя і щастя мислячої людини. Будьмо!..
P. S. Богдан ЧЕПУРКО народився 26 серпня 1949 року в Осівцях Бучацького району Тернопільської області. Автор сорока семи книжок прози і поезії. За пів століття творчих змагань оприлюднив в періодиці понад тисячу різножанрових текстів.
———————————————
*Богдан Чепурко. Кервавиця. Т. 1. Захалявні вірші. – Тернопіль: ФОП Осадца Ю. В., 2023. – 396 с. Інші цитати в тексті з книг Богдана Чепурка: «Дивина», «Софія», «Сотворення світу».
**Вишня – символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини нареченої. За віруваннями українців, дерево взаємної любові, весни, краси, мужності.
***1. Поезія дивини Богдана Чепурка.
Газета «Вільне життя» № 82 (16130) 11 жовтня 2019 року.
2. Кровінка у серці поета.
3. Сонячна дорога дивини. «Культура і життя», № 36-39 вересень 2019.
4. Таїна світобудови від Богдана Чепурка.
5. Інтелігібельний світ речей Богдана Чепурка.
В скороченому вигляді опублікована: Світоглядні розмисли
Богдана Чепурка. «Культура і життя». № 14, 31 липня 2020 р.
6. Світло розуму любові.
7. Інтелектуальна поезія Богдана Чепурка. Міжнародний чесько-український літературний часопис «Мандрівник», № 11, 2022.
8. Памʼять – це наше серце.
9. На скрижалях памʼяті і життя. ХАРКІВLIT, № 15, 2020.
10. Безсмертне поетичне слово Богдана Чепурка.
11. Безсмертна пісня Богдана Чепурка. «Слово просвіти», ч. 9 (1245), 6–13 березня 2024.
12. Я і є памʼять – вічний. «Дзвін», № 07–08 (957–958), липень–серпень 2024.
13. Закохалась в мене квітка. «Буковинський журнал», № 3 (133) 2024.
https://zolotapektoral.te.ua/закохалась-в-мене-квітка/ 12.06.2024
14. Статті в книжках автора: «В маленькій амфорі слова» (дві), «Вагота поетичного слова» (одна), «Ословленого світу таїна» (одна), «Золота жила слова» (одна).
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів