Кажуть, велике бачиться на відстані. Особливо це притаманне художній літературі. Є книги, які перевірені часом. Майже кожен із нас, майстрів пера, пригадує невмирущі твори О. де Бальзака, Ч.Діккенса, Б.Пастернака, В.Скотта, А.Ліндгрен, Андерсена, Івана Франка, Володимира Ладижця, Степана Жупанина… До таких належить і Галина Малик, яка вже вписала своє ім’я у золотий фонд світової літератури.
Незважаючи на те, що вона вже десятки літ проживає в сонячному Закарпатті, її повісті виходили у багатьох поважних видавництвах України у перекладі англійською, угорською, іспанською, італійською, німецькою, французькою та російською мовами. Творчий доробок Галини Малик надзвичайно великий і різноманітний. Вона авторка книжок для дітей “Страус річкою пливе”, “Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії”, “Неслухняний дощик”. Серед малечі вже стали популярними її книжки-іграшки “Пантлик і Фузя”, “Королівство АНУ”, “Пантлик і Фузя сперечаються”, “Пригоди Іванка і Беркутка”, “Чорний маг і зачароване місто”, “Пригоди в зачарованому місті”, “Сміятись заборонено”. Повість “В стране Недо-недо” опублікована російською, а також у перекладі англійською, угорською, іспанською, італійською, німецькою та французькою мовами. Знаковим для Галини Миколаївни був 2019 рік. На фестивалі “Азбукове Королівство Магів і Янголів. Країна Драконів” у Музеї книги і друкарства України вона презентувала книжку “Мандри та подвиги лицаря Горчика” Несподіванкою для багатьох стало і те, що вона подарувала дітворі перший український новітній комікс (у співавторстві з художником А.Гойдою) “фентезі для найменших” та підліткове соціальне фентезі, дилогія “Злочинці з паралельного світу”. Галина Малик – авторка першої української інтерактивної дитячої книги. Галина Малик народилася 12 серпня 1951 року у місті Бердянськ Запорізької області. Батько був учений агрономом ,мати – педагогог. Мабуть це й спонукало її рано взятися за перо і творити літературну казку. Читання для неї завжди було моральним співпереживанням, розрадою й відпочинком, розширенням духовних обріїв. А ще письменниця, судями з її творчості, дуже любить мандрувати, бо майже всі її захоплюючі повісті побудовані на пригодах. А саме й це спонукає авторку до того, щоб її твори були динамічними, насичені цікавими життєвими історіями, а герої щоразу потрапляють в якісь казкові ситуації, і кінець-кінцем знаходять вихід із них. Маленька дівчинка разом із батьками на початку 1964 року переїхала жити в селище Середнє на Закарпатті. Уявляєте яка різниця у географічному вимірі! Вона із важливого промислового центру у Приазов’ї, де знаходиться десятки підприємств різних галузей: металообробної, харчової та нафтохімічної промисловості, машинобудування, де найважливіше значення у житті міста і всього регіону має морський порт, через який, зокрема, здійснюються великі перевезення сільськогосподарської і металургійної продукції – потрапила у чарівний карпатський край, де вічнозелені ліси, чисте гірське повітря і цілюща джерельна вода. А ще припало до душі маленькій дівчинці те, що це край садів і виноградників, де працьовитий багатонаціональний люд із діда прадіда живе дружно. Тут сама природа спонукає до того, щоб не нудьгувати у часи відпочинку, а братися за перо і починати щось творити. А ще майже в кожному селі жили (та й тепер живуть) казкарі, які часто збираються разом і оповідають різні дивні історії. Галина Малик, звісно, уважно прислухалася до них, щось потайки відкладала в пам’яті, і засобами поезії починала творити літературну казку. Ось як вона змалювала у своїй творчій уяві край, куди потрапила. У Карпатах навіть взимку ручаї дзюркочуть дзвінко. У Карпатах навіть влітку білий сніг на горах видко. У Карпатах навіть хмари навесні немов отари. У Карпатах навіть діти вміють грати у трембіти! Як вдало вона підібрала прості, звично вживані у побуті слова до змалювання образу Срібної Землі! Тут є все: і природа, і людина – “діти вміють грати у трембіти”. Зрештою, й манера написання вірша не притаманна усталеним традиціям. Відчувається новизна у виборі письма. Тут уже простежувався потяг до європейської культури. А ще неабияке враження справляли зустрічі із старими інтелігентами – відомими закарпатськими діячами культури і мистецтва, які творили в той час. Про себе Галина Малик якось сказала: “Навчилась я читати у п’ять років. І читала скрізь. Навіть у найменш підходящих для цього місцях… У першому класі – під партою, поклавши книжку на коліна. Моя перша вчителька Раїса Іванівна жалілася мамі: “Читають діти буквар, а Галя читає під партою книжку. Я ж це чудово бачу. Зненацька кажу їй – Малик, продовжуй! І вона в ту ж мить продовжує!” – “Ще б пак! Я той буквар до семи років уже знала напам’ять” Так склалося, що майже кожен майстер слова на Закарпатті навчався на філологічному факультеті Ужгородського державного університету, а свої твори починав випробувати на стрінках місцевої та всеукраїнської преси. Так було і в житті Галини Малик. Вперше вірші побачили світ у газеті “Закарпатська правда”. А потім друкувалася в обласних та республіканських виданнях “Молодь України”, “Сільські вісті”, “Зірка”, “Вісті України”, журналах “Малятко”, “Барвінок”, “Перець”, “Початкова школа”, “Прапор”, “Радянська жінка”, “Веселка”. У мене в домашній бібліотеці зберігаються пожовклі від часу колективні збірники “Дзвінке джерело”, “Первоцвіт” і “Веселий ярмарок”. Галина Малик уже впродовж кількох десятиліть не зраджує своєму серцю: пише для малечі казки, вірші, дражнили, фантастичні п’єси, перекладає з болгарської мови. У своїх творах продовжує розповідати про незвичайні життєві ситуації, інтригує сюжетом, перекрученими новоутворами. Головні її герої – ті ж самі діти, бешкетники і звірята. Вони несуть малечі добро, справедливість, чесність, порядність і працьовитість. Від прочитаного душа переповнюється любов’ю і світить ясним сонечком, у серці завжди посміхається веселка. Дитяча письменниця не просто писала, а повсякчас свої твори випробовувала у різноманітних конкурсах, де часто здобувала заслужені нагороди. За повісті “Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” у 1988 році їй було присуджено премію імені О.Копиленка. Повість була надрукована у часописі для дітей “Міша”, який поширювався за кордоном і видавався сімома мовами. За повість злочинці з паралельного світу” 2003 року її було удостоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки. У її колекції чимало і інших нагород і відзнак. Вона була лауреаткою премії журналу “Перець” за найкращі вірші для дітей, за повісті “Аля в країні Недоладії” та “Подорож Алі у Країну Сяк-Так” була відзначена літературною премією імені Олександра Копиленка. А ще вона удостоєна найвищої всеукраїнської нагороди серед письменників, які пишуть для дітей – літературної премії імені Лесі Українки. Крім того, Галина Малик – дипломантка Міжнародного книжкового ярмарку “Книжковий сад” (м.Київ) та неодноразова лауреатка літературних премій імені нашого земляка Федора Потушняка. Має вона і відзнаку “Золота пір’їнка” від журналу “Ангелятко”. А буквально днями соцмережі облетіла надзвичайно приємна новина: Галину Малик подано на Міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена. Серед 62 номінантів лише два українці: вона та поетеса і художник-ілюстратор Кость Лавро із Києва. Велике воїстино бачиться на відстані!
Із ювілеєм Вас, пані Галино!
Василь ШКІРЯ, м.Іршава, Закарпатська область