Колобок і далі мандрує

Кілька років тому казку про Колобка з поміччю пародиста сонетово писали Володимир Базилевський, Ігор Павлюк, Василь Рябий та Станіслав Чернілевський. Після цього деякі поети дуже образилися, що їх не запросили помандрувати у дитинство. Вдалося підслухати їхні схвильовані монологи…

Мирослав Лазарук

Тилинка* не звучала, як в селі

Зненацька появилася Лисиця

(А, може, то мольфарка чи бісиця ?),

Котра  випуска з бескиддя  чари злі.

Вже Колобок від Баби-чарівниці

Утік. І Дід хова свої жалі

Через химери на гірській землі.

Нічого не знайшов і в бербениці**

Вовчисько прохрипів, що дасть по пиці

Він Колобку за мандри  в таємниці,

Бо й він – свойого пуза патрійот.

Та наміром утерсь, мов апетитом,

І на Лисицю поглядав сердито,

Як та сараку***  запихала в рот.

__________________

*музичний інструмент  в  Карпатах

**  бочка

*** бідолаха

*****

Анатолій Ненцінський*

Лисиця з гвером в’їхала в Руду**. Напудились від  «чуда»  Баба з Дідом.

Вовк уродзоний*** налякався слідом. Бо й він відчув, що матиме біду.

Лиш Колобок про лихо ще не відав  . Хоч з ним веселість втратить молоду:

Втече від Баби стежкою в саду Смачненько й Дід також не пообіда.

Він омине і Вовкову пащеку, Бо хоче мандрувати й десь далеко,

Як зватимуть в дорогу таємниці. Він мабуть, далі  б  валиндавсь,

Та довелось собою дати гаму**** після стрільби голодної Лисиці.

________________________

* Ненцінський – він і поетичні рядки пише прозою.

** Руда – рідна місцина пана Анатолія.

*** Уродзоний – поет – поляк за національністю.  ****- їсти

.

Микола Савчук

Записали в колобкозалежні

Бабу й Діда огневержні днини.        

З п’єца Колобок, зігрівши спину,

Заспівав для них серцебентежно.

Втік мерщій, як часорух нахлинув

Й гасла прокричав про незалежність.

Під мотиви сонячнобезмежні

В мандроблуд  хотінь своїх полинув.

Але Велет-Вовк громоподібно

Захрипів, що в мить їжогідну

На утечу позирає скоса.

Та Лисиця хитра з думозгарищ

Колобка, а не психоз-примару,

Проковтнула в пору свіжоросу.

.

Богдан Смоляк

Цей Колобок – істотність з печі днів –

З цікавістю читав словник мовчання.

Й соромивсь, що у вістки непогані

Вплітав постійно розмисли сумні.

Нанести раптом втрати борошняні

Він Бабу й Діду в плині днів зумів,

Коли утік. А ще й Вовчисько з снів

Про харч із нього мрії мав нежданні.

Ним Колобок ставати не бажав,

Бо лютий нажахав його оскал.

Ще той не шкодував, що чинить підло.          

Бігун з муки ховався межи трав.

Там і про щастя думати почав.

Але, на жаль, став для Лисиці їдлом.

Валерій Хмелівський

Не втямлю й сам ще досі до пуття,

Як із поета дивовижних фаршів

Перетворився на писаку маршів,

Котрі диктує вітровій життя.

Це сталось після утікань – демаршів

Тих Колобкових: з Бабиним виттям

З’єдналось Дідуся сльозолиття.

Вовк з виглядом ходив теж не монаршим.

Смачна вечеря «змилася» від нього.

Трафунок в душу поселив тривогу,

Азартові подавши хитро знак.

Та не наваживсь знов робити спробу,

Коли Лисиця без жалю й шаноби

З поживою гайнула у байрак.

Монологи підслухав Ігор Фарина

селище Шумськ

на Тернопіллі