Весна натхненно розкошує навкруги, щедро і рясно обдаровуючи нас кольорами-барвами оновлення, світла й особливої енергетики. Саме цієї пори свою багату палітру життя розписує в унісон із професійним суголоссям фотомиттєвостей історії помічник директора Дністровської ГАЕС, автор і справжній хранитель фотолітопису і учасник її спорудження Володимир Іванович ЖУК.
65 квітень укотре заглянув у його долю світанковим шепотом краси і піднесеного співу радісного птаства, а тим часом ювіляр уже сторінка за сторінкою гортає свої енергетично-життєві скарби, помітно хвилюючись од надмірної уваги, скромно усміхаючись бережно сформованим фотоархівам, розчулено торкаючись родинних моментів, зізнаючись у професійних досягненнях, додаючи спілкуванню лиш йому притаманних дотепних дружніх жартів. І вже непомітно од себе, запустивши в ювілейний ефір цю незриму, але таку цікаву і багатогранну кінострічку, дякує Богу за гармонію, яка щоразу обдаровує щасливою посмішкою, незважаючи на різні часи й епохи, держави та випробування, стежки й дороги, якими йшов Володимир Іванович, і неодмінно – зі своїм нерозлучним другом-фотоапаратом.
Сьогодні жодна нарада на Дністровській ГАЕС, жодна подія чи візит поважних гостей, як і святкові події направду не обходяться без фотомайстра високого ґатунку, професіонала-гідротехніка, чий високий фаховий рівень був відзначений численними відзнаками, зокрема і державного рівня: Грамотою Міністерства палива й енергетики України, нагрудним знаком «Почесний працівник „Укргідроенерго„», Подякою Прем’єр-міністра України. А за плечима вже – 43 роки неймовірного тандему фахових знань, умінь, таланту, природнього хисту і здатності бачити у простому надскладне і творити у фотомиттєвостях літопис унікальної гідроспоруди, яка, без перебільшення, народжувалась на його очах. Саме так, адже молодий рівненський інженер-гідротехнік Володимир Жук, отримавши свої алгоритми долі за спеціальністю «Будівництво ГЕС і річкових споруд», поріднився з бессарабським краєм у далекому 1978 році, пройшовши один за одним службові щаблі. Розпочавши трудову діяльність з посади інженера відділу гідроенергетичних об’єктів інституту «Гідропроект», пропрацював далі 19 років у групі робочого проектування Дністровського комплексного гідровузла до посади заступника начальника ГРП; згодом на підприємствах замовника будівництва, і генпідрядника керував відділом капітального будівництва, був головним інженером, а вже з 2018 року працює помічником директора Дністровської ГАЕС.
Та чуттєва душа художника (саме малювання чи різьбярство по дереву ледь не стало його професією!) таки прагнула вдосконалення: аматорські навички залишати для історії на папері відбитки свого майстерного погляду, що з’явилися в нього з народженням первістка, удосконалились роками такої собі взаємності з улюбленою справою, а відтак – упродовж навчання на факультеті фотокіномистецтва. У той час доводилось відправляти не лише свої фотографії, а й негативи, детальні коментарі із описам ваги застосованих хімікатів для проявлення плівки та друку фото. Не обійшлося тут і без генетично закладеної матусею Валентиною Іванівною скрупульозності: ви тільки уявіть – не просто сфотографував, роздрукував і рушив далі, а ретельно розклав усі негативи по шість кадрів, поробив фотокопії і створив… багатющий каталог з датами і своїми позначками! Унікальна особистість! І мало хто знає, що колись фотограф-любитель придбав собі ще й відеокамеру, тож в особистому архіві Володимира Жука є чимало виняткових «живих» моментів з історії міста енергетиків та Дністровського каскаду. Зокрема мені пощастило побачити раритетні кадри спорудження у 1984 році відомого акведуку – підвісного мосту для міського водогону, спроєктованого Володимиром Івановичем разом із колегами групи авторського нагляду (який було демонтовано цієї весни у зв’язку введенням в експлуатацію нового водогону).
У складі тієї ж таки ГРП та авторського нагляду виконував ювіляр фахові задачі під час пусків усіх агрегатів на Дністровській ГЕС-1, здійснив і професійні проєктні розрахунки підпірних стінок і фундаменту плит нинішньої Нижньодністровської ГЕС. «Приємно, що на всіх станціях нашого каскаду, – зізнався розхвильовано іменинник у щемному мереживі спогадів, – є і моя частка праці, знань і творчості!» Та і в Новодністровську є особливе місце, над проєктом якого трудився Володимир Жук: Церква Покрови Пресвятої Богородиці, про що свідчать, серед великої добірки грамот та подяк, відзнаки найвищих чинів Української Православної Церкви Київського Патріархату.
А хіба ж можна оминути увагою його направду на той час (1989 р.) незвичайний велосипед: два в одному, спроєктований і створений ним, аби велика родина – вони з дружиною та двоє синів і донечка – могли комфортно подорожувати?! Цей винахід навіть брав участь в урочистостях з нагоди Дня машинобудівника у райцентрі – м. Сокиряни. А ще – віршовані присвяти особливим подіям і найближчим друзям. Ну а те, що свого часу молодий глава сімейства волею випадку (придбавши жінці швейну електромашинку) за допомогою викрійок популярного журналу «Burda» пошив чимало одягу собі, дружині й дітям свідчить про яскраву неординарність гідротехніка-проєктувальника і фотолітописця Дністровської ГАЕС Володимира Жука! Ну і як не згадати, що, крім професійних фотозвітів до усіх штабів на будівництві ГАЕС, із розу в рік на станції користуються календарями за макетом Жука, знайомляться із особливостями роботи унікальної гідроспоруди за інформаційними стендами, спроєктованими Жуком, щоразу споглядають святкові листівки й газети, створені Жуком, у багатьох колег за всі роки колежанської співдружності є пам’ятні оригінальні фотосувеніри з дотепними підписами авторства, виготовлені Жуком. Та і Новодністровський історичний музей і місцева редакція «Наша газета. Новодністровськ-ІНФО» не обходяться без творчих миттєвостей знаного фотохудожника.
Ось так, переступивши незримий поріг свого 65-го ювілейного квітня, іменинник щиро дякував Богу, керівництву Дністровської ГАЕС і колективу, щедро напував своє єство рясними спогадами, збагачуючи творчу і життєву палітру яскравими кольорами родинного затишку і тепла, творчого неспокою і сумлінної праці, енергетичної снаги й корпоративного партнерства – і все, наче крізь об’єктив своєї небайдужої душі.
Із ювіляром спілкувалася Інна Гончар
Пресслужба Дністровської ГАЕС