(За матеріалами книги Я. Середницького «Пані Льоля: втекти від більшовиків». – Київ: Темпора, 2019. – 427 с.)
9 вересня 1939 року радіоприймачі в кременецькому повіті заговорили незвикло виразно і чітко. Кількість передач збільшилася. Через кілька днів стало зрозуміло чому – в Кременці встановили вивезену з Варшави потужну радіостанцію. Часто вдавалося спіймати Берлін. Звідти раз у раз передавали, що Варшава приречена і от-от впаде. Звичайно, німці не повідомили 9-12 вересня про нищівний контрудар групи польських армій „Познань” і „Помор’я” під командою генерала Тадеуша Кутшеби з півночі на південь з-за ріки Бзура. Удар, що розгромив фланги і тили наступаючих на Варшаву 8-ої та 10-ої німецьких армій. Зате, берлінське радіо кілька разів повторило, що 10 вересня німецькі війська форсували ріку Сян в районі Перемишля, а 12 вересня розпочали бої за Львів. Евакуйоване з Варшави в ніч на 6 вересня 1939 року Міністерство зовнішніх справ разом із послами іноземних держав перебралося до міста Наленчува недалеко від Любліна.
Евакуація Міністерства закордонних справ Польщі та дипломатичного корпусу з Варшави. Перша декада вересня 1939 р.
Міністр зовнішніх справ Юзеф Бек виїхав до Штаб-квартири Начального Вождя маршалка Е. Ридз-Смігли в Брестській фортеці. Німецькі війська охоплювали Варшаву з півдня та півночі. Невдовзі урядовці МЗС виїхали з Наленчува до віддаленого на триста кілометрів від фронту Кременця на Волині. Колона автомобілів працівників МЗС і зарубіжних дипломатів влилась у тисячні натовпи втікачів. На шосе дипломати стали, як і всі, об’єктом атак німецьких літаків, що кидали бомби і поливали свинцем з кулеметів цивільних людей. Врятувати від нальотів могла нічна їзда з приглушеним світлом фар. Проте на нічному, забитому транспортом шосе колону МЗС Польщі переслідували часті зупинки, затори, розпачливі сигнали клаксонів, заклики до порядку, взаємні прокляття і лайка.
Віце-міністр МЗС Польщі Ян Шембек і його дружина прибули з Любліна до Кременця пізно ввечері 8 вересня. Там взнали від міського старости Яна Зауфала, що більшу частину працівників МЗС, дипломатів і зарубіжних журналістів вже поселили, а для нього і міністра Ю. Бека виділили дві кімнати в Кременецькому ліцеї. Життя у місті продовжувалося в досить спокійному ритмі, ускладненому хіба напливом великої кількості приїжджих. Дипломатичний корпус столувався в їдальні Кременецького ліцею, в його підземеллі Пресовий відділ МЗС приймав радіопередачі закордонних станцій і видавав інформаційні бюлетені для зарубіжних журналістів.
10 вересня віце-міністр закордонних справ Я. Шембек отримав у Кременці секретну інформацію про концентрацію частин Червоної армії за недалеким кордоном. Однак посол Совєцького Союзу Ніколай Шаронов заспокоїв його. Проте невдовзі повідомив, що мусить виїхати на совєцьку територію „на кілька днів для забезпечення зв’язку”, а потім повернеться. Пообіцяв організувати доставку санітарних матеріалів. Н. Шаронов виїхав з Кременця 11 вересня. Його автомобіль завантажили понад міру. Навіть прив’язали кілька пакунків до даху. Забагато поклажі, як „на кілька днів”. Але з термінового від’їзду совєцького посла не зробили висновків. Ввечері 11 вересня до Кременця прибув міністр зовнішніх справ Польщі Ю. Бек.
12 вересня в Кременці стояла прекрасна погода. Розпочиналася золота осінь. Військові наступи й відступи відбувалися десь далеко на Заході й Півночі. А в місті, як завжди у вівторок зранку, проходив торговий день. Селяни з навколишніх околиць привезли возами на торговицю провіант, якого вимагало переповнене людьми місто, крамарі відкрили ятки і виклали товар на столи. Біля 11-ої години з безхмарного неба від гори Бони на заповнену людьми центральну вулицю Широку спікірувало кілька хвиль літаків з чорними хрестами. Вибухи бомб вкрили всю вулицю й змасакрували велелюдну торгову площу. Кулеметні черги з винищувачів розстрілювали безборонних людей, що тікали, хто куди. Згідно неповних даних загинуло до 60 осіб, а 120 було поранено.
Зруйновані німецьким бомбардуванням Кременця будинки. 12 вересня 1939 р. www2.humboldt.edu/rescuers/book/Makuch/halina/HStory1.html
Не виключено, що Люфтваффе отримало розвідувальну інформацію, щодо Кременця ще 8 вересня 1939 року, коли туди переїхало з Варшави МЗС Польщі разом з посольствами іноземних держав та іншими урядовцями. Напередодні кілька німецьких літаків-розвідників покружляли над містом, встановили відсутність зенітної оборони й, очевидно, визначили напрямки бомбових і кулеметних ударів.
Посол США в Польщі Антоні Дрекслер так описав результати німецького нальоту на Кременець 12 вересня: „ Пролітаючи вздовж головної вулиці літаки почали кидати бомби. Потім обстріляли людей з кулеметів на вщерть заповненому ринку. Наслідки нальоту – були страшними: будинки палали, мешканці безладно втікали в диму, нещасні оплакували смерть або рани близьких, малі групки переносили важко поранених жінок і дітей”. Міська рятувальна команда не встигала гасити чисельні пожежі.
Гасіння пожежі після бомбардування Кременця. 12 вересня 1939 р. www.ebay.pl/itm/1939-pologne-dans-la-ville-krzemieniec-bombardee-3g811-/321910430917
Наліт німецької авіації 12 вересня викликав велике замішання серед жителів Кременця та евакуйованих з Варшави урядовців. Особливо великим був переляк іноземних дипломатів. Вони вимагали негайного виїзду до безпечного місця. МЗС Польщі розпочало приготування до евакуації. Тим більше, що виникла загроза виходу Вермахту на шосейні шляхи, що вели до Румунії. Від’їзд із Кременця розпочався 14 вересня дня.
За два дні службовці МЗС Польщі та чисельні іноземні дипломати добралися до гуцульських міст Кути і Косів у Карпатах (нині Івано-Франківська область), де перетнули кордон дружньої Румунії на ріці Черемош. Й перетнули дуже вчасно. У неділю 17 вересня 1939 року о п’ятій годині ранку зі сходу на Польщу, яка вела важкі оборонні бої проти переважаючих німецьких сил під Варшавою, Львовом, Брестом і на інших напрямках, рушили великі сили Червоної армії.
- Lossowski P. Ewacuacja we wrześniu 1939 r. / Р. Lossowski // Bunt mlodych duchem. – 2012. – № 5. – S. 4-7.
- W drodze do Rumunii – rząd polski w Krzemieńcu we wrześniu 1939 roku. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: sheybal.waw.pl/w-drodze-do-rumunii-rzad-polski-we-krzemiencu-1939-roku.
Ярослав Середницький (Львів), Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка