Бурденюк Володимир. Кшиштоф Стшемеський, або Городенківська хроніка ( ст.) / Володимир Бурденюк. — Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2022. 72 с.
Літописи та хроніки як найбільш виразне віддзеркалення історичного тла нації дають можливість не тільки окреслити драматичні події минулого часу у світлі суспільно-політичного життя, виклад яких синтезовано зі строкатим відтворенням тогочасних традицій, звичаїв чи героїчних звитяг, зрештою — світоустроєм суспільства, а й стати рупором для переосмислення точкових історичних етапів. Кожна доба людства перебуває в пошуку відповідей стосовно амбівалентності людського єства — одвічного протиріччя між добром і злом, тому історична тематика з акцентом на світоглядному поступі нації не сумісна з поодинокими спробами інтерпретацій, оскільки залишається перманентно актуальною.
Уперше автобіографічну повість про Кшиштофа (Христофора) Стшемеського (?-1671) перекладено українською мовою, незважаючи на його з’яву на сторінках львіського альманаху «Slawianin» в 1839 році за сприяння польського письменника та видавця Станіслава Яшовського (1803-1842). Події розгортаються, з одного боку, довкола городенківського дідича Кшиштофа Стшемеського, або сина Єнджея Станіслав Стшемеський та Катажини Бориславської гербу Шренява — дочки подільського підкоморія Пйотра Бориславського; а з іншого — концептуальними контурами відтворено складне суспільне становище під час тогочасних татарських нападів. Сюжетну оповідь наскрізно пронизує мотив дороги, починаючи від повернення двірського із Сучави з вісткою про напад загарбників на Польщу і закінчивши поверненням Кшиштофа до Городенки з викупленою з татарського полону мертвою матір’ю, яку було поховано в Бережанах; після року жалоби відвідує то Курдвановського на Волощині, то будує в Городенці замок, бо дерев’яний не витримував нападів, з того часу село почало перетворюватися в місто — по сьогодні не втрачає свого статусу. У повісті простежуємо дві лінії: автобіографічну та тематичну (власне історико-повістеву).
Неоднозначні висновки стосовно жанрово-стильових особливостей повісті-хроніки, що зумовлено як поодиноким вкрапленням на сторінках видання художньої белетристики, так і тим, що як для повісті — бракує ширшого охоплення історичних подій, водночас оповіданням її не назвеш, радше нарисом, але й не суголосно хронікою, що має за мету висвітлити всього-на-всього обмежений часовими рамками перебіг подій, хоча й ретроспективності в манері викладу не простежується, що безперечно. Гадаю, маємо приклад інтеграції елементів кількох жанрів у письмі.
Книжку завершують додатки, що їх знаходимо вкінці; до них додано світлини із супроводом уточнень-роз’яснень коментувального характеру, що адаптовані відповідно до пошуково-дослідницької діяльності автора.
Перспектива репрезентованого видання, підготовленого та скурпульозно упорядкованого краєзнавцем Володимиром Бурденюком, автором більше тридцяти публікацій та лауреатом літературно-мистецької премії Леся Мартовича, що побачило світ у недалекому 2022 році, уможливлює свідчення стосовно підкріплення тяглості історичної пам’яті, таким чином не тільки доповнюючи ряд повернених з архівного забуття документальних коштовин, а й розширюючи нечітке уявлення потенційного читача щодо тогочасного устрою, суспільного становища та героїчних звитяг.
Насамкінець залишається єдине: висловити побажання авторові безмежжя ентузіазму та неозорої наснаги на теренах дослідницьких пошуків.
Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Leave a Reply