Розповідь про цьогорічного ювілянта Василя Юрійовича Курищука хочу розпочати з його слів, які вмістили в себе і його особистісний ідеал, і його погляд на життя та призначення людини в світі. Ці рядки вартують, щоб над ними задуматися — і молодим, які щойно переступили поріг дорослої самостійності, і людям у літах, що підводять підсумки зробленого.
Ось як вони звучать:
«Бог дав тобі життя, людино, і ти живий, користуєшся всіма благами, які Він створив на Землі. Та пам’ятай, що замість тебе на світ могла появитися інша людина, але Бог вибрав тебе і довірив тобі цей світ. Бери, черпай долонями життя, але живи за Божими законами.
І таланту Бог дав стільки, скільки ти можеш узяти, щоб стала ти, людино, талановитою».
У таку філософську парадигму вкладається життя В.Ю.Курищука, який народився 14 січня 1940 року в селі Уторопах Косівського району Івано-Франківської області. На Косівщині його знають як талановитого педагога, удостоєного високого звання «Заслужений вчитель України», організатора освіти, дослідника-краєзнавця, автора глибоких монографічних праць з історії освіти, шкільництва та релігійного життя нашого гуцульського краю.
А ще він належить до Національної спілки краєзнавців України, є автором багатьох десятків статей з місцевій, регіональній та загальноукраїнській пресі.
Народився майбутній освітянин і науковець на Старий новий рік — свято Василія Великого, який і дав йому своє ім’я, а водночас, як небесний патрон, благословив його своєю мудрістю і Божим світлом. Це і був той сокровенний дарунок у день народження, яким Василь Курищук дорожить і оберігає все своє життя як коштовний скарб.
… Освіта, якій віддав більше 50 років життя, не відразу стала його долею.
Йому, зовсім молодій людині, нелегко було зразу ж після закінчення школи визначитися зі своїм покликанням. Здавши випускні екзамени, вирішив, що стане лікарем, і подав документи в медичний інститут. Іспити склав, але конкурс був шалений: 20 абітурієнтів на одне місце! Та й у першу чергу на навчання зараховували тих, хто мав трудовий стаж. У Курищука стажу не було, тому він подався його заробляти.
Спочатку працював у Ковалівському шахтоуправлінні мулярем, потім — завідувачем клубу в Уторопах, а далі — й це виглядає невипадковим: дорога привела його в школу. Перше місце роботи в освіті — Космач-Завоєлівська неповна середня школа, де Василь Курищук з серпня 1959 року почав працювати старшим піонервожатим, а в другій половині навчального року — вже вчителем у початковій школі. Робота подобалася, з учнями було цікаво займатися, організовувати різні заходи. Та й школярі потягнулися до молодого, енергійного наставника, який, — а діти відчувають таке серцем — любив юних вихованців.
Далі була армія, Житомирське військове училище військ протиповітряної оборони.
Але трапилося так, що за станом здоров’я В.Курищука «комісували» з училища і він вступив у Львівський університет на механіко-математичний факультет, який готував спеціалістів для науково-дослідних інститутів. Однак через сімейні обставини перевівся на фізичний факультет цього ж навчального закладу, який блискуче закінчив у 1965 році й почав працювати в Яблунівській середній школі. Тут пропрацював 40 років, викладав фізику (1962-1972), був заступником директора (80-ті рр.), а потім директором школи (1993-1994, 1998-2002).
Із 1994 до 1998 року В.Ю.Курищук очолював Косівський районний відділ освіти, пізніше став працювати директором Яблунівського міжшкільного навчального комбінату.
Закцентуємося на тому, що Василь Курищук зумів сповна реалізувати своє «я» передовсім на освітянській ниві і як талановитий учитель, і як талановитий адміністратор, очолюючи одну з кращих шкіл району та області. Василь Юрійович постійно дбав про творче середовище, комфортні психологічні умови для вчителів та учнів і виявляв при цьому унікальну непоказну людяність.
Особливу увагу Василь Юрійович завжди звертав увагу на розвиток обдарованих дітей, залучав їх не лише до шкільних, але й регіональних, всеукраїнських та міжнародних проєктів. Як приклад — участь учнівської команди Яблунівської ЗОШ I-III ст. у Всеукраїнських конференціях «Модель ООН. Україна» 1998, 1999, 2002, 2003 років, яка вимагала серйозної й тривалої підготовки за різними напрямками і яку Василь Юрійович майже повністю брав на себе.
Модель ООН давала можливість учасникам виступати в ролі офіційних представників країн і відстоювати позицію своєї держави.
Василеві Юрійовичу дуже імпонували можливості цього проєкту розширити світогляд учнів, вийти «за рамки» шкільного навчання й показати, що молода генерація відповідальна за своє майбутнє в своїй державі, а для цього необхідно творчо і незалежно мислити.
Яблунівська команда впродовж цих років була в числі найуспішніших, і Василь Юрійович признається: «Я горджуся тим, що наші учні були серед кращих і за знаннями, і за вихованістю, і за розвитком».
Як педагог-науковець В.Ю.Курищук розробив новаторську методику розвитку загальнонавчальних умінь і навичок школярів молодших класів, яка успішно впроваджувалася в практику роботи. Його досвідом зацікавилися освітяни Полтавщини, ця методика реалізовувалася в двох школах Івано-Франківська й увійшла до картотеки передового педагогічного досвіду обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Ще на початку 70-х років В.Курищук упроваджував програмоване навчання на уроках фізики, створив кабінет програмованого навчання, на базі якого проходили районні та обласні семінари, відбулося виїзне засідання кафедри фізики Івано-Франківського педінституту, а потім студенти-фізики проходили в школі педагогічну практику. Його досвідом наприкінці 70-х рр. минулого століття зацікавився заступник Міністра освіти України, якому В.Ю.Курищук розповідав про технічні та дидактичні можливості кабінету програмованого навчання.
Як авторитетний фахівець освітньої галузі у 1988 році В.Ю.Курищук обирався делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів від Косівського та Верховинського районів, а в 1992 році — делегатом з’їзду працівників освіти України.
Але Василь Юрійович не лише обдарований педагог, його непересічний талант виявив себе і в низці дослідницьких праць.
З-під пера Василя Курищука вийшло шістнадцять книг, які репрезентують їх автора як серйозного дослідника, який понад усе цінує правду факту.
Тому не дивно, що свій вільний час, щорічні відпустки він проводив не на гарячих пляжах південних морів (хоч це також було б не погано), але просиджував ув архівах, музеях, книгозбірнях.
Він скрупульозно вивчив життєвий і творчий шлях письменників Миколи Матіїва-Мельника та Василя Атаманюка і повернув їх імена в літературний дискурс, упорядкувавши та видавши вибрані твори: М.Матіїва-Мельника — «В скарбоні серця» (1992), «Новели» (1993), «Твори» (1995), В. Атаманюка — «Хвилі життя» (1997).
Йому властивий строгий аналіз матеріалу (у відтворенні особистого життя письменників також), без смакування «полунички», бо прийоми папараці для нього неприйнятні та неетичні!
Серед інших досліджень — «Життя, віддане ідеї» (2003), «Яблунів: причинки до історії містечка»(2008), «Школа на Яблунівщині» (2010), «Духовні святині Яблунівшини» (2013), «Дорога до храму» (2014), «На хвилях життя» (2015), «Християнські святині Косова» (2016), «Причинки до історії освіти на Косівщині» (2020), «Із закутин пам’яті» (2021) та інші, які мають надзвичайно важливе значення для вивчення суспільно-історичного життя Гуцульщини. Його дослідження історії церков, персональних біографій духовенства високо оцінені як читачами, так і церковним кліром. 2015-го року Правлячий Архієпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Василь Івасюк вручив В.Курищуку подячну Грамоту за значний внесок у вивчення історії церкви на Косівщині.
Василь Юрійович щасливий, що зміг внести в релігійно- духовний простір часточку світла своєї душі, світла, дарованого йому з неба.
Цей світильник науки, знання, освіти він несе гідно, але без самовивищення, без декларацій, що аж інколи дивуєшся такій скромності. Адже на його рахунку — ще й десятки важливих проєктів, як хоча б оці з них:
1992 рік — заснував у Яблунові газету «Живиця», а в 1995 році — газету Косівського відділу освіти «Освітянський вісник», у 1998 — газету «Рідне слово» Косівського районного об’єднання «Просвіта» ім. Шевченка.
У 1995році створив видавництво «Писаний Камінь», в якому працював директором на громадських засадах до 2001 року і яке тепер очолює відомий громадський діяч Михайло Павлюк.
Василь Курищук служив громаді Косівщини як депутат обласної ради першого демократичного скликання та неодноразово обраний депутат Косівської районної ради.
Звідки на таку важливу й відповідальну роботу бралися сили, час, бажання?
Відповідь, очевидно, знайдемо у рядках, якими починалася стаття: «Бог вибрав тебе і довірив тобі цей світ…» За цими заповідями торував і торує свою нелегку дорогу Василь Юрійович. І хоча відзначена його праця найвищими званнями в професії, лавреатством поважних премій імені Марійки Підгірянки та імені Ігоря Пелипейка, все ж найцінніше для нього — довіра та любов людей, які його шанують за підтримку, допомогу, добре слово, за світло його серця —
Господнє світло, яке наснажувало його в години випробувань, яке дає сили жити й творити для свого народу, для України.
Многая літ Вам, шановний Василю Юрійовичу!
Аделя Григорук, письменниця,
членкиня НСПУ, НСЖУ, НСКУ,
заслужений працівник освіти України.
Leave a Reply