Коли будь-хто зазирав у «Псалтир», то переконується, що хвала Всевишньому – зовсім не єдиний його зміст і єдине його покликання. Псалтир – неймовірна книга Святого Писання. Це одна з найдревніших збірок молитов. Словами псалмів молилися праведники та святі угодники Божі. Фрагменти цієї книги цитував під час проповідей Сам наш Спаситель. Надзвичайну силу допомоги Божої під час читання псалмів міг пізнати на собі кожен, хто з вірою відкриває цю натхненну книгу. Канонічний текст складається з 150 псалмів і розділений традицією на п’ять відділів ( «книг»).
На жаль, люди звертаються до віри частіше лише під час життєвих складнощів. Багато хто знає, що дуже допомагає у життєвих труднощах псалом 90.
Звичайно, для цих цілей застосовується безліч текстів. Але проти спокус і гріховних бажань найкраще допомагає псалом 90. Текст молитви, для чого читають його, а також суть цього дійства добре роз’яснив Феофан Затворник. Цей Святий запевняв, що вірші (псалми) необхідно заучувати. І робиться це не заради марнославства. Навпаки. Коли віруючий працює з Писанням, він його осмислює, постійно знаходить все нові грані закладених там думок і почуттів.
Від сумнівів і гнівливості теж застосовується псалом 90. Для того читають його до тієї пори, поки не заспокоються гріховні почуття в душі. Але не просто шепотіти вірш треба, а думати над змістом постійно. Так людина занурюється у світ праведності, під крило Господнє.
Той же Феофан Затворник, коли говорив про 90 псалом, радив людям його читати скрізь. У наш час ніхто ж не заборонить текст шепотіти й по дорозі на роботу. Для цього його тільки вивчити треба. А потім і час в дорозі, виявляється, з користю можна провести. Коли людина прочитає текст 40 разів, лише тоді відкриє його чудодійну силу.
Дуже добре православному християнинові вивчити цей псалом напам’ять та молитися ним у складні моменти свого життя. За сумною іронією, саме 90-ий псалом цитував диявол Ісусу Христу, сперечаючись із Ним у пустелі. Шкода, що навіть диявол добре пам’ятає його, але люди, які називають себе християнами, не можуть потрудитися та вивчити його для своєї ж духовної та тілесної користі.
Отже, псалтир розраджує у журбi, незбагненно заспокоює душу, коли ми збуренi та стурбованi. Псалтирем моляться за Батькiвщину, за спасiння свого народу, своєї родини, окремої людини чи всiх людей, зважаючи на те, яку потребу ми вiдчуваємо першочерговою.
Зиновій Бичко, НСЖУ
А як зрозуміти такі загадкові слова: “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Євангеліє від Івана 17:3). Але читаймо всі Євангелії; та й узагалі читаймо, бо ще Пліній повчав: “Утрачений той час, який ти не використав на навчання”; бо найбільше знань людина набуває від прочитаних текстів, у міру глибини роздумів над ними та спостереженого довкілля, у міру збереження всього цього в пам’яті.
Маємо нескінченний простір для аналізу й дослідження Святого Письма. Маємо й великий обов’язок пізнавати його, оскільки “Біблія і біблійна релігія є основою нашого філософствування. Західна філософія не може ігнорувати того, що ні один визначний філософ, аж до Ніцше, не філософствував без ґрунтовного знання Біблії. Ні одна книга не може замінити нам зміст Біблії” (Карл Ясперс, “Зміст і призначення історії”).
Цікаві поради щодо читання Біблії дає Григорій Сковорода у своїх повчальних листах до Михайла Ковалинського:
“<>, як співає наш Палінгеній. Тому найправильнішим я вважаю здобувати друзів мертвих, тобто священні книги”;
“Народ християнський споживає тіло і кров Христа, але завжди хворіє на шлунок. Народ, що шанує Христа, споживає тіло боголюдини, упивається його кров’ю, але погано перетравлює, нерозумний…”;
“Знаходь годину і щоденно потроху, але обов’язково і саме щоденно, підкидай в душу, як у шлунок, слово або вислів і немов до вогню підкидай потроху поживи, щоб душа живилась і росла, а не пригнічувалась”.