Пам’яті Петра Сороки
Полини… Полини… Полини…
… Ця сльоза і Молитва – на спомин…
Світ червневий зелений поник…
І перо без поета холоне…
Полини… Полини… Полини…
Як в дитинстві, схилились до серця
Він лежить – Милосердний… Сумний
Тільки серденько в грудях не б’ється
Полини… Полини… Полини…
Вкрили змучене, стомлене тіло…
Пом’яни… Пом’яни… Пом’яни,
ХРИСТЕ! БОЖЕ! Прости і помилуй.
Там, де вже ані болю, ні сліз…
Де журитись, страждат не треба…
Плаче Небо дощами… І ліс
Петриківський… О, як нам без ТЕБЕ?!!
Полини… Полини… Полини…
Гіркота… Гіркота полинова…
* * *
Дозволь покликати Тебе тихенько: Брате…
Людино Добра!.. Друже мій… Прости…
Болять душа і серце болем втрати…
Лишились книги… Ніжність… І листи…
Симфонія звучить… Звучить для Тебе…
В печалі – кожне дерево, пташа…
Небесною стає… іде до Неба
Та, що була зеленою, душа…
Зеленою і диво-золотою…
(О, золоті рядочки з-під пера!..)
Осяяна прекрасною метою,
Творила світ гармонії й Добра.
Зустрінемося сплакані і чисті…
Сестра Твоя – нічого не втаю…
Невинні… Безборонні, як в дитинстві…
Зустрінемось… Обнімемось в Раю!..
Надія Кметюк