Книга поезій Оксани Шпирко під назвою «Мezzo forte» (Кропивницький, видавець Лисенко В.Ф. 2020) представляє інтимну лірику.
Оспівування найвищого із почуттів — найблагородніша місія поетів. Саме в інтимній ліриці, в якій завжди переплітається філософічне і чуттєве начало, поет розкривається найбільш глибоко як з емоційного, так і з професійного боку. Оксана Шпирко – одна з небагатьох, хто творить якісну і справжню поезію про кохання, тому й має своє неповторне творче поетичне обличчя.
Інтимний світ ліричної героїні розкривається різними гранями: ніжністю і пристрастю, сумом і щастям, високістю і гріховністю… Любов у всіх її проявах — це та константа, якою героїня живе і творить, дихає і спонукає, віщує і насолоджується… Поетесі вдається передати всю незбагненність найкрасивішої струни людського існування, бо ця струна є невід’ємною частиною всього жіночого єства, жіночої природи.
Проникнути у серце читача поетесі завжди допомагає непідкупна щирість змальованих словом почуттів і висока образність мелодійних рядків. Кожного, кого впускає авторка у своє серце, ніби очікує співучасть у долі героїні, і читач обов’язково переживає ті ноти нестерпного жалю чи палкого піднесення. Здається, що в рядках Оксани Шпирко присутня якась містична фатальність, невичерпна глибина, метафорична медитативність, гіперболізована психологічність. Один із друзів сказав про неї так: «вона знає те, чого не знають інші…» Поетеса сама зізнається, що писати на межі почуттів – потреба її душі, де палає вогонь і б’ються кришталі, де сила кохання перемагає всі життєві негаразди і дає мотивацію до життя, коли кохати —важче, ніж відрікатися…
Кохати і бути коханою – це і природність, і боротьба, і релігія кожної жінки, а надто жінки-поетки, для якої цей стан є лейтмотивом як життя, так і творчості. Тому надчуттєва сповідальність поетичних рядків окрилює і надихає не тільки самого автора в першу чергу, даючи наснагу і енергію для подальшого творчого процесу, а й всіх небайдужих до поетичного слова. Талант поета і полягає в тому, аби примхливу і непокірну музу приборкати і виструнчити в «найкращі слова в найкращому порядку». Без перебільшення, це під силу не кожному. Інтимна поезія Оксани Шпирко — яскраве свідчення такому служінню, де сила почуттів гарячого серця і майстерність слововиразу переплітається в єдине ціле і стає предметом насолоди для гурманів слова. Тому цю сповідь бажано так і читати: в інтимній вечірній обстановці, не дуже голосно (за назвою книги), з келихом ароматного рубінового вина, при свічках, що пахнуть воском і ладаном, і щоб обов’язково навпроти — очі коханого…
Краса і біль людських почуттів, що надихали і будуть надихати митців усіх епох, завжди покликані виховувати найсвітліші прояви культури взаємин, культури людського співіснування, культури почуттів. Тому недарма й кажуть, що «краса врятує світ», яка для жінок-поеток є неодмінно красою любові. Бо все світле і чисте, добре і сильне, святе і високе, земне і небесне твориться заради любові і в ім’я любові.
Ольга ПОЛЕВІНА,
поет, прозаїк, перекладач, член НСПУ.