Тихий, на щастя, світанок набудив нестримним голосом будильника і одразу ж нагадав, що на мене вже нетерпляче чекає смак дикої ягоди, що на перехресті душ, навіть в час, коли серце потріскане, манить у напрочуд особливу атмосферу, де серед туману – фіалки…
Мимоволі прицмокуючи від задоволення доторку до винятково харизматичного відголоску Гуцульщини, із задоволенням поринаю у незнайому мені, але вже знаю, що магію слова, через котру прямісінько у душу дихає таїна, звідки ростуть крила, крила Іванчиного таланту і незбагненного чуття прабатьківської скарбниці життєвої філософії і слова!
…І от вже рядочок за рядочком усмоктую єством той напрочуд багатобарвний смак «Дикої ягоди», що навдивовижу щасливо – іще до народження – була збережена згорьованою бучанською землею. Тішуся, що Іванні Стеф’юк таки усміхнула творча доля подарувати читачам нагоду пригорнути до душі поетичну книгу, в якій все: і мудрість рідної землі, і ніч у зорях фідзіґорна, і місячні ночі босі, і Черемош прозорий розписує душі, і над диво-млином біла зірка розквітла. Ет та й годі – краса! І її, Іваннині, прості у своїй незбагненності, як і незбагненні у своїй простоті слова: «Хочеш світла мати – то сама світися».
…Гортаю-смакую ту ягоду, відлунням цікавезних гуцульських діалектизмів, і мимоволі повертаюся у нашу тутешню, бессарабську говірку, котрою часто розкошуємо з нанашкою, залюбки купаючись просто у звичних іще з дитинства коболчинсько-романківецьких смачних словечках!
Боюся навіть задмухати отой незримий, але такий відчутний післясмак од Іванниної «Ягоди», тому охоче ділюся враженнями з майбутніми чатами, котрі, упевнена, стануть шанувальниками творчості членкині Національної спілки письменників України, письменниці, кандидатки філологічних наук, докторки філософії у галузі філології Іванни Стеф’юк, котра здатна вразити, розчулити, мотивувати, обійняти і таки розрунтати своїм словом навіть уже геть заскорубле серце! Смакуйте на здоров’я цю «Дику ягоду»!
23.06.2023
Інна Гончар,
член НСЖУ
