Життя прекрасне і цікаве, барвисте і багатогранне… Воно у кожного своє, бо у кожного тільки його доля.
Я вдячна Богові, що звела мене майже пів століття тому з найкращою людиною — Аделею Григорук — скромною, і привітною, за плечима якої — досвід, знання, уміння, мудрість. При спілкуванні мене вражає її широка ерудиція, вроджена делікатність, глибока інтелігентність. З багатьох справ переконалася, що їй притаманні непересічні організаторські здібності, кипуча енергія, ентузіазм, оптимізм, високе працелюбство і життєлюбство.
Саме вона стала для мене щирою порадницею і помічницею, розрадницею в різних моїх життєвих ситуаціях, бо завжди підтримувала на дусі і вчила ніколи не здаватися! З будь-яких обставин виходити переможницею!
Тому про неї сьогодні в своїй невеликій статті поведу мову з читачами.
Ім’я Аделі Григорівни відоме не тільки на Прикарпатті і в Україні, але й за рубежем.
«Талант — це іскра Божа, якою людина спалює себе, освітлюючи цією власною пожежею шлях іншим», — сказав у свій час В. Ключевський.
Цей вислів можна повністю віднести до особистості А. Григорук — педагогині, науковиці, журналістки, української письменниці, заслуженого працівника освіти України.
Аделя Григорук — непересічна майстриня слова, яку завжди можна побачити на різних заходах, що проводяться в Косівському районному Будинку культури, художньому інституті, на персональних і групових виставках мистців, відкриттях пам’ятників і пропам’ятних плит. Мовлене нею слово збагачує, прикрашає той чи той захід. Письменниця — частий і бажаний гість на презентаціях книг літераторів, краєзнавців, мистецтвознавців, у школах, бібліотеках, дитячих садках Косівщини, Вижниччини, Путильщини, Верховинщини, Коломийщини, Рахівщини, Тлумаччини, де діти читають її вірші та співають пісні.
Народилася вона 1 січня 1952 року в селищі Обертині Тлумацького району Івано-Франківської області. Середню освіту здобувала в Обертинській десятирічці (1969).
Закінчила з відзнакою Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича із двох спеціальностей «Українська мова та література» (1974), «Російська мова та література» (1989), аспірантуру при кафедрі зарубіжної літератури філологічного факультету цього ж університету (1994).
Працювала викладачкою української мови та літератури Косівського технікуму народних художніх промислів ім. В.І. Касіяна (1974–75), вчителем Криворівнянської восьмирічної школи (1975-1979). Знову повернулася в технікум, була викладачкою, завідувачкою відділення соціально-гуманітарних дисциплін (1979–94). Після реорганізації навчального закладу — заступницею директора коледжу з навчальної роботи (1994–2000). Після набуття коледжем статусу інституту прикладного та декоративного мистецтва (2000), призначена на посаду доцентки, завідувачки кафедри соціально-гуманітарних дисциплін (2000-2009) та проректорки з наукової роботи (2003-2009).
Піднесла на якісно новий рівень навчально-методичну роботу, сприяла запровадженню в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій. Допомогла становленню не одного покоління молодих викладачів. Саме завдяки її високому професіоналізму та самовідданій праці в навчальному закладі відбулися якісні зміни: в 1999 році Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. В.Касіяна було акредитоване за I-II освітньо-кваліфікаційними рівнями і реорганізоване в коледж, а у 2000 році навчальний заклад одержав ліцензію на проведення підготовки фахівців III освітньо-кваліфікаційного рівня й отримав статус державного інституту.
Розробила навчальні програми з психології, педагогіки, методики викладання дисциплін та педагогічної практики, які, будучи затвердженими МОН України, лягли в основу педагогічної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва загальноосвітніх шкіл.
Виконала значний обсяг роботи в процесі становлення Косівської мистецької школи як вищого навчального закладу, під її керівництвом підготовлено й упорядковано акредитаційні та ліцензійні матеріали на право проведення навчальної діяльності за I, II, III освітньо-кваліфікаційними рівнями, ліцензовано нову спеціальність «Дизайн».
Як викладачка української літератури, проводила активні дослідження літератури рідного краю, зокрема працювала над темою «Літературний процес на Косівщині в 90-х роках XX століття та початку третього тисячоліття».
Із 2009р. Аделя Григорук працювала старшим науковим співробітником науково-дослідної лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщино-знавства» Національної академії педагогічних наук України Вона активно розробляла наукову проблему «Українська етнопедагогіка в системі навчально-виховної роботи шкіл Гуцульщини». Є автором програми систематичного курсу «Гуцульщинознавство в 2-4 класах початкової школи». Брала участь у підготовці та проведенні Регіональної науково-практичної конференції «Модель сільської школи майбутнього в Гуцульському регіоні України» (2009). За матеріалами конференції видано збірник «Сільська школа: реалії та перспективи».
Розробила методичні рекомендації для науково-практичної конференції «Педагогічна спадщина Ігоря Пелипейка в гуцульській школі» (2009), виголосила доповідь «Науково-педагогічна спадщина Ігоря Пелипейка», взяла активну участь у роботі громадської комісії з увічнення пам’яті Ігоря Пелипейка, результатом чого стало відкриття в Косові меморіальної дошки на будинку, де він проживав. Провела велику організаторську роботу зі створення експозиції та відкриття Музею І.А.Пелипейка (2014) в теперішньому Косівському ліцеї ім. Ігоря Пелипейка. У 2008 році здійснила реконструкцію текстів книги Михайла Ломацького «Національна свідомість», виданої в Лондоні 1952 року, а в 2010 – нарису Гната Хоткевича «Гуцули й Гуцульщина». Обидві книжки в Україні не були відомими. Видавництво «Писаний Камінь» надрукувало ці твори з її післямовами.
Вона — авторка і упорядниця книжок серії «Бібліотека гуцульської школи», якими користуються вчителі шкіл регіону для доповнення змісту навчальних предметів місцевим краєзнавчим матеріалом. У серії вийшли: «Моя Гуцульщина: Навчально-методичний посібник» (2010); «Люблю тебе, Гуцульщино: Навчально-методичний посібник» (2012); «Ростимо юних патріотами України: Навчально-методичний збірник» (2015) та інші. За час її праці в лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка та гуцульщинознавство» Гуцульська школа отримала чимало видань, які урізноманітнили шкільну програму, а лабораторія зробила потужний якісний стрибок у своїй діяльності.
Має кілька сотень публікацій в українських і зарубіжних наукових та літературно-мистецьких виданнях — вісниках Чернівецького, Прикарпатського, Тернопільського, Львівського університетів, Львівської національної академії мистецтв, журналах «Дзвін» (Львів), «Перевал» (Івано-Франківськ), «Німчич» (Вижниця), «Буковинський журнал» (Чернівці), «Гуцули і Гуцульщина» (Косів), «Ґражда» (Львів), «Харків Lit» (Харків), «Фольклор та етнографія» (Київ), «Писанка» (Верховина), «Золота Пектораль» (Тернопіль), «Гуцульщина і Покуття» (Львів); альманахах «Алкос» (Косів), «За чашкою кави» (Рівне), газетах — «Літературна Україна» (Київ), «Українська літературна газета» (Київ), «Літературна газета» (Луганськ), «Слово Просвіти» (Київ), «Галицька Просвіта» (Івано-Франківськ), «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ), «Галичина» (Івано-Франківськ), «Освітянське слово» (Івано-Франківськ), «Захід» (Івано-Франківськ), «Гуцульський край» (Косів), «Освітянський вісник» (Косів), «Буковина», «Крайова освіта» (Чернівці), «Буковинське віче» (Чернівці), «Думка» (Косів), «Верховина» (Закарпаття), «Голос краю» (Заставна), «Злагода» (Тлумач), «Гарний настрій» (Рівне) та ін., в зарубіжних журналах — «Дзвоник» (Бухарест, Румунія), «Наш голос» (Бухарест, Румунія), «Розумники» (Торонто, Канада); газетах — «Вільне слово» (Бухарест, Румунія), «Наш Український Дім» (часопис про Україну і українців діаспори, Чернігів), «Нове життя» (Пряшів, Словенія), «Свобода» (Нью-Йорк, США), «Час і події» (Чикаго, США).
Крім цього, А.Григорук — членкиня Наукового товариства імені Тараса Шевченка, учасниця і доповідачка багатьох міжвузівських, регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій.
Час не стоїть на місці…Життєвий кошик все більше наповнюється плодами прожитих років. Відрадно, що не з порожніми руками наближається письменниця до свого ювілейного дня народження. Творчий урожай на літературно-видавничій ниві багатий і різноманітний: літературно-критичні статті, присвячені творчості багатьох письменників, переважно Гуцульщини: Тараса Мельничука, Омеляна Лупула, Богдана Радиша-Маринюка, Івана Андрусяка, Івана Бойчука, Ольги Базалії, Ярослава Ткачівського, Миколи Близнюка, Василя Шкургана, Дмитра Арсенича, Віктора Максимчука та інших творців художнього слова; есеї про художників і майстрів декоративно-прикладного мистецтва Євгена Сагайдачного, Василя Девдюка, Едуарда Бієвського, Івана Парипу, Василя Гривінського, Миколу Грепиняка, Миколу Корнелюка, митців молодого покоління Оксану Босович, Олега Кондратюка, Дзвениславу Гривінську.
Вона авторка книг «Микола Близнюк. Нарис творчості» (2006), «На відстані слова» (2008), «Духовні скарби Ігоря Пелипейка» (2010), «Юрій Павлович: бути собою» (2010), «Народний вчитель України Петро Лосюк» (2011), «Юрій Павлович: сповідь душі» (2014), «Етнологія Гуцульщини: фольклор і обрядовість» (2020), «І слово це у мене від всевишнього: літературний портрет письменника Ярослава Ткачівського» (2020).
Письменниця створила цілу низку прозових та поетичних книг для дітей. Серед її мистецьких надбань, крім казок, — колискові, загадки, потішки, забавлянки, жмурили, чистомовки, лічилки різної тематики. Писати для дітей — особливе покликання. Цього навчитися важко, з цим, очевидно, треба народитися, адже тут потрібні не лише талант, а й благородство душі, щирість, дитяча простодушність, освічений погляд на речі, жива уява й поетична фантазія, здатні витворити яскраві, емоційні образи. А ще — любов до своїх маленьких читачів, знання їх психології, вікових потреб, інтересів і зацікавлень. Читаючи саме такі книги, батьки разом з дітьми подорожують світом Казки, Чарівності, Дива, які збагачують добром серця. Твори Аделі Григорук повертають нас у світле, радісне й безтурботне дитинство, легко сприймаються дітьми і дарують малечі тепло, увагу, допомагають проявити та виразити батьківську любов. Чарівні історії вчать взаємопідримки, протистоянню злу, розказують маленькій людині, що в житті може трапитися багато труднощів, але добро та наполегливість завжди їх переможуть.
Для дітей видала книжки «Казочки для Тарасика» (2011), «До нас іде Миколай» (казки, 2011), «Хто мій друг?» (загадки, 2014), «Ростіть великі» (казки, 2015), «На рідній землі» (вірші, 2015), «Найдорожчий скарб» (казки, 2016), «Лийся, пісенько крилата» (дитячий пісенник, 2017). Окремі казки для дітей перекладені англійською, румунською та польською мовами. Багато дитячих віршів Аделі Григорук покладено на музику такими авторами, як О. Бродовінський, С. Загул, С. Крицкалюк, С. Лазован, В. Луцак, О.Третяк, О. Яцюк, які мають великий досвід роботи з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, добре знають їх вокальні можливості, музикальні потреби й уподобання .
В Українській фонотеці творів для дітей є й аудіоказки Аделі Григорук, які з незмінною увагою та зацікавленням сприймаються нашою малечею.
Аделя Григорук у 2008-2020 роках була редакторкою районного педагогічного часопису «Освітянський вісник» (м. Косів), заступницею головного редактора журналу «Гуцули і Гуцульщина», редакторкою відділу культури альманаху «Алкос», зараз вона входить до редакційної колегії журналу «Ґражда» (м. Львів).
Упродовж останніх років А.Г.Григорук — голова журі в номінації «Література» літературно-мистецького конкурсу «Край п’яти Січей» в м. Нікополі Дніпропетровської області, проводила літературні конкурси серед шкільного юнацтва в м. Косові.
Аделя Григорук — членкиня Національної спілки журналістів України (2011), Національної спілки письменників України (2014), Національної спілки краєзнавців України (2021). Голова Косівської районної організації НСЖУ.
Багато років А.Григорук входила до Громадської ради при голові Косівської районної державної адміністрації, була головою комісії з питань освіти та науки, працює в правлінні районної організації «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка, є координаторкою Клубу інтелігенції ім. І.А. Пелипейка.
Творча праця А.Григорук відзначена низкою нагород. Вона лавреатка Всеукраїнської премії «Українська мова – мова єднання» (Луганськ, 2007), журналу «Німчич» у галузі літературної критики (2008), педагогічної премії імені Ігоря Пелипейка (2010), премії імені Марійки Підгірянки (2017).
Указами Президента України їй присвоєно високе звання «Заслужений працівник освіти України» (2006) та нагороджено медаллю «20 років Незалежності України» (2011), вона також удостоєна медалей «20 років виходу з підпілля УГКЦ» (2010), «150 років «Просвіті» (2019).
Аделя Григорук — учасниця престижних загальнодержавних заходів, за що відзначена відповідними нагородами. Вона стала Дипломанткою Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації» (2018), Міжнародної програми «Українці — великий європейський народ» (2018) та Всеукраїнської програми «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати» (2019). У книгах, виданих за підсумками цих програм, по кілька сторінок відведено кожному дипломанту, а серед них і Аделі Григорук та її творчому доробку.
1 січня 2022 року відома журналістка і письменниця, перегорне чергову сторінку на життєвому календарі.
Тож побажаймо Аделі Григорівні міцного здоров’я, щирих друзів і колег, творчої сили й наснаги на довгі роки!
Нехай не гасне вогонь любові до слова, до життя, до людей, до милої серцю України, Косівщини і рідних Карпат.
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта,
м. Косів
На зустрічі з Шевченківським лауреатом Романом Іваничуком у Трачі —
рідному селі письменника. 27 травня 2009 р.— в день його 80-річчя