На душі неспокійно і млосно: двадцять днів не дожив до свого 57-ліття відомий тернопільський дизайнер, інженер-механік, винахідник, кандидат у майстри спорту з автомоделювання Олег Качало. Його серце несподівано зупинилося 19 вересня, а вчора, 20 вересня, його поховали на байківецькому кладовищі. Він – багаторічний дизайнер журналу «Золота Пектораль», інших золотопекторалівских проектів, серед яких, низка художніх книг, історико-краєзнавчого путівника «Чортківщина», а також дизайнер і верстальник газети «Божий сіяч»…
Лише п’ятдесят сім, одміряних Богом земних років, світилася осяйна зоря Олега Качали, талановитого дизайнера, просвітника, який залишив після себе багатний ужинок – неполічену кількість ідейних за змістом і різнопланових за стилем, цікавих книжок, газет, журналів.
Олег Качало завжди був для нас, як «вимита на свята віконна шибка – чистий і світлий. Із ясним поглядом добрих очей і щирою усмішкою». Є ще, слава Богові, такі люди посеред нас. Чисті серцем, добрі душею. Ми цінуємо це лише тоді, коли втрачаємо таких, як Олег Миронович.. На жаль. А ще він, як ніхто, умів радіти життю, сім’ї, колегам і приятелям. Від цієї радості світився доброзичливістю і цим світлом заряджав усіх, хто його оточував. Навіть тих, хто тої радості не вартував. Нам бракуватиме Олега Мироновича. Ми ніколи не скажемо про нього, що він був. Він є. Такий світлий. Такий живий… Він жив і любив, мріяв і був серед нас. Пам’ятаємо, згадуємо, хай з Богом спочиває цей світлий, мудрий і розважливий чоловік. Вічна Йому пам’ять…
Золотопекторалівці