Шановні пані та панове, інформуємо Вас про те, що оголошено лонг-лист творів та їх авторів, узятих на V-й міжнародний поетичний конкурс “Чатує в століттях Чернеча Гора”, оголошений міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas».
Це літературне змагання поетів відбувалосяся відповідно темі ліричного віршу «ХТО ЖИВ ІЗ КНИГОЮ, ТОЙ ДВІЧі ЖИВ!» і полягало у художньому втіленні значення Книги у становленні людини.
На підставі ЛОНГ-ЛИСТУ видано обмеженим накладом ілюстрований ВІСНИК конкурсу. Будь ласка, терміново поінформуйте редакцію про бажану Вами кількість примірників віснику.
ДОКЛАДНО на сайті: http://zeitglas.io.ua/s2287982/v-y_mijnarodniy_poetichniy_konkurs_chatu_v_stolittyah_chernecha_gora
УВАГА:
Замовлені Вами примірники ВІСНИКУ будуть надсилатися УКРПОШТОЮ.
Тож, будь ласка, чітко вкажіть хто замовляє (Вказуйте у вірному порядку Вашу поштову адресу:Прізвище та ім`я по батькові) та номер Вашого мобільного телефону.
Вірно подана Вами адреса прискорить процес розсилки альманаху!
При отриманні посилки, слід буде сплатити вартість ВІСНИКУ та поштові витрати (приблизно 25 грн.)
Вірно подана Вами адреса прискорить процес розсилки альманаху!
Ціна примірника – 55 грн.
УВАГА!
Листи, у яких не зазначено повне прізвище та ім`я автора-відправника НЕ РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ, через велику кількість кореспонденції.
З повагою, редакція журнала “Склянка Часу*Zeitglas”
Тел. (04736)36805
zeitglas@ck.ukrtel.net
“я отличаюсь от поэтов тем, что я поэт” Владимир Утки-Отки,1999.
Уникальность этого поэта состоит в том, что его друзья не люди ,а книги. Началось это давно, со школьной скамьи и продолжается до сих пор. Стихотворение”Библиотека” давнишнее, скандальное и всегда читается поэтом “последним” на его поэтических встречах и вечерах . На конкурс журнала “Склянка часу” “Кто с книгой жил ,тот дважды жил “, 2016 г. стихотворение представлено в старой вербальной версии и без купюр . Стихотворение “Библиотека” посвящено Антонине Петровне Иванчук – Мордовец, зам. библиотеки университета ПГТУ г. Мариуполя и литературной маме поэта нянчившийся с этом поэтом на протяжении 6 лет его обучение в вузе .
Она умерла в конце прошлого века, разорвался тромб, мгновенная смерть.
У настоящего поэт две матери . Одна биологическая, а вторая литературная.
первая его останавливает: “Нельзя!”, а вторая говорит:”Вперёд!”
зная автора всего лишь по одному лишь стихотворению “Высший суд , опубликованным в журнале “Иностранная литература ” за 198(?) год, она искренне верила в его литературен будущие, грубо и за глаза обзывала его гением, а нежно и в глаза “новым Сергеем Довлатовым ” и в обоих случаях была права .
Письмо из Москвы, 2016.
“Чем меня особенно восхищает В. Утки – Отки , так это презрением и брезгливостью к прочим поэтам, или , лучше сказать , не презрением и брезгливостью , а тем , что он всех русских поэтов вокруг считает совершенно за ничто”
П. А. Николаев
член-корреспондент
Российской академии наук.