Неймовірні зимові свята, незабутні емоції, радісні зустрічі і обов’язково – найсокровенніші мрії і сподівання, особливо – про мирні українські світання…
Ось і відгомоніли свята зимового циклу, зворушивши теплом і розчуливши тремтливим очікуванням незбагненної таїни і бодай маленького, але дива; зігрівши добром і обійнявши любов’ю, додавши віри і збагативши душу вдячністю долі, замріявши серце новими сподіваннями… А сповнене емоцій та радісного піднесення єство і досі яскравим калейдоскопом знову і знову переживає захоплюючу хвилю маланкування. Чого вартий лише той факт, що за добу відеовиступ «Маланка по-ГАЕСівськи» зібрав більше 7,5 тисяч переглядів! Це ж більше половини нашого міста!
А все починалося так несміливо і геть невпевнено… Неодноразово, зустрічаючи 13 січня у святковому атріумі творчі гурти колег із Дністровської ГЕС–1, сусідніх сіл, персонал гідроакумулюючої електростанції між собою дивувався, чому б це і у нас не зібрати не менш яскравий колектив. Та все чогось не вистачало, особливо давалося в знаки те, що станція – у безперервному рухові будівництва і становлення. І ось День енергетика–2016 мимоволі став якоюсь магічною рушійною силою, зібравши не просто активне артистичне коло на професійне святкування, а захопивши окремих людей особливим енергетичним струмом – колоритом яскравого дійства, за яким інженери, техніки, керівники, майстри, робітники, об’єднавшись нетлінним духом українських традицій, уперше в історії Дністровської ГАЕС почали творити власне празникування. Хто знає, чи вірилось першому навіть і не десятку майбутніх артистів, котрі, ознайомившись зі сценарієм, стали уявляти, хто ж іще з колег може втілювати узвичаєних для цього дня персонажів, пісні слухали і вчили з Інтернету, згодом, упереміжку із робочим ритмом, робили перші театральні спроби. І попри все – таки не здавалися, хоч і невпевнено співалося, гублячись під супровід нашого старшого колеги-аматора-баяніста Володимира Михайловича Молоченка. Однак інтуїція не підвела, коли до свого гурту ми залучили нашого вправного профспілкового лідера Людмилу Петрівну Маниляк, яка, подивувавши навіть себе власною співочою струною у такому барвистому колі, одразу неабияк підтримала нашу команду, що дало можливість заручитися супроводом музикантів із колективу «Троїсті музики» міського Будинку культури «Молодіжний». А далі були кількагодинні репетиції у позаробочий час, котрі щоразу додавали все більше впевненості й віри у свої сили й бажання порадувати рідний колектив і навіть, можливо, привітати найближчих колег… Про участь у загальноміській «Маланці» годі було й думати, адже всі добре розуміли, що і репетицій було надто мало, і спів наш далеко не відповідний. Якби тоді хтось нам сказав, що аплодуватимуть нашій Маланці не лише енергетики ГАЕС серед давно знайомої та звичної атмосфери святкового атріуму, то лиш ніяково махнули б руками! Та все ж чудова підтримка музикантів-професіоналів під керівництвам Віктора Паламарчука була досить переконливою, а згодом і його пропозиція таки виступити на святі перед новодністровцями.
А вже ранок 13 січня змусив наші серця вистукувати несамовиті ритми – такого велелюддя колег давно не пам’ятається в атріумі, а тут, завдячуючи турботі директора філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Василя Йосиповича Суботи та голови профспілки Людмили Петрівни Маниляк, перший колективний виступ сприймався справжнісінькою прем’єрою! А щирі слова вдячності директора і його сподівання на подальші творчі успіхи додали особливого натхнення – тож ГАЕСівська Маланка вирушила у місто. Несподівано для себе (адже такого гастрольного туру геть не планували) ми додали чудового настрою колективу Новодністровської міської ради, щиро подарувавши щедрівку і перехожим. І лише потім вирушили до Будинку управління будівництвом, аби поздоровити, як і збиралися ще з перших репетицій, директора Дністровської ГЕС–1 В’ячеслава Степановича Клима та його колектив. Особливого хвилювання додавало, безсумнівно, те, що більше 6 літ він працював заступником на ГАЕС, тож дуже хотілось не розчарувати, тим більше, що подібний гурт маланкувальників на ГЕС–1 уже мав чималий досвід доволі яскравих виступів. Та, врешті, отримавши заряд позитиву і нову хвилю направду енергетичного заряду, ми почали налаштовуватись на іще один, досить відповідальний, виступ на загальноміському святі. Те, що до участі не зголосився жоден гурт, звичайно, полегшувало наші хвилювання, хоча, з іншого боку, змушувало не підвести імідж Дністровської ГАЕС. Чи то холоднеча, чи переживання, але очікування за уявними лаштунками, коли з вітаннями до мікрофону виходили і хор «Калина», й працівники відділу культури, і вихованці музичної школи, були помітно непростими. Та коли ведуча дійства, начальник відділу культури Альона Присакар так інтригуюче й гостинно оголосила сюрпризний наш виступ, із першими звуками запальної польки ГАЕСівська Маланка емоційно і щиро дарувала святковий настрій городянам, залишивши позаду будь-які сумніви та невпевненість, додавши до загальновідомої сценарної канви якогось свого колориту. Це вже потім будуть численні коментарі та «лайки» під аматорським відео з нашим виступом у соцмережі, а кількість переглядів за добу сягне більше 7,5 тисяч. Ще не раз люди перепитували, впізнавали і вражалися акторській майстерності Маланки у виконанні заступника начальника машинного цеху В’ячеслава Білецького та кокетливої й вередливої Кози, у яку легко перевтілився бетоняр гідроцеху Віталій Злагода. А ми всі разом згадували, сміялися, знову і знову переживаючи кожну мить.
Що ж, Маланко-Подністряночко, ми обов’язково зустрінемось, аби новими барвами захопити нових шанувальників творчої команди Дністровської ГАЕС.
Інна ГОНЧАР, фахівець зі зв’язків з громадськості філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» та учасниця і творчий натхненник гурту
Фото Руслана Волошина та Ліни Лисенко
