Відгук про цю книжку хочеться розпочати із емоцій, що виникали під час самого читання…
Читаю я про дивний новий світ. Знаю, що це антиутопія. Розумію, що це антиутопія. Але, чомусь, мені багато речей видаються не такими уже і поганими. Не така вже погана оця дійсність далекого чи не дуже майбутнього. І дуже-дуже реальна. Не знаю, чи то я обросла цинізмом, ти то цей світ мене потріпав, але варіант Олдоса Хакслі не найгірший. Варіанти Бредбері та Орвела куди страшніші.
Книга варта уваги, потраченого часу… так не вірно… не прийнятно говорити подібним тоном про «О, дивний новий світ». Видається, що люди, котрі не читали її не мають частки якогось розуміння, шматок пазлу у їх свідомості відсутній. Я ніби стала інша прочитавши. Це не було вражаюче, до глибини душі, але це залишиться у моїй душі.
Знаєте, коли читаєш історію майже завжди можна відчути як до неї ставиться автор. Як він плекає персонажів – з любов’ю чи осудом. Що сам творець думає про створений ним світ. І схоже, це творіння, прийнятне для Олдоса Хакслі. Є моменти, коли відчувається осуд, саркастичне висміювання та зневага до відсутності будь-якої форми інтелектуальності. Але є «але» – він приймає даний стан речей як результат свідомого вибору, як деяку неминучість та непогану альтернативу тому жахливому майбутньому, що могло статися.
Сома. Це окрема тема. Легалізований, досить сильний наркотик, який мов цукерку дітям, або молоко за шкідливітсь на виробництві роздають усім без винятку. Блаженне забуття, марення, ідеальна насолода і повне відсторонення від усіх проблем та думок. Навіщо тривожитись – випий сому, а краще дві соми, коли геть погано – рекомендуємо і чотири. Уявити тільки – навіть не знаю якою б була людина. Враховуючи те, що я вважаю страждання, випробування, сварки, біль, злість, хвилювання, страх особистісноформуючими факторами, визначальними у творенні свідомої людини. А тут страх – випий грам соми, образа – випий два грама соми. Ну, ви зрозуміли. Як же ілюзорно, як безособистісно. Логічне виникає запитання – Чи повноцінна така людина? Наскільки в неї залишилося багато від того, що ми називаємо зараз достойною людиною.
Відсутність самотності. Здається тема благородна, та це лише здається. Самотність абсолютно нівельована. Людина позбавлена права вибору –чи бути на самоті, чи з кимось. Навіть з ким бути – вибір ілюзорний. Ідеальне суспільство не має одинокості. Людина ніколи не залишається із собою один на один. Як можна, вона ж почне думати! Думки породять бажання і потреби, що не впишуться в ідеальний концепт. Добре, що є ще острови на цій планеті – туди легко можна заслати тих, хто всупереч системі почав нарощувати звивини. Не має потреби страчувати, острів ізолює ворога і всім буде ідеальний світ.
Ті ж, що залишаються, завжди щасливі – щастям соми, щастям багаторазових повторень ще із зачаття – із бутиля.
О-о-о, ми ще про це не згадували. Цивілізація тепер зневажає живородящість. Так роблять дикуни в резерваціях. Яка гадость. Цивілізований світ не може так плодитись. Нове покоління стерилізують, оце природньо. Звісно, залишають чверть фертильних, здатних до відтворення. В зрілому віці, така жінка може пожертвувати свої яєчник і матку, щоб з них прогресивні репродуктивні технології могли виростити в бутлях сотні, а то і тисячі близнят, строго під замовлення.
Все і всі мають працювати на ідею споживання. Ні в якому разі, не латати одяг – купувати новий. Як можна щось взагалі ремонтувати, це ж принесе шкоду усьому суспільству. Індивід повинен споживати, щоб станки працювали безперервно, а система ідеального світу продовжувала свою благородну справу. Але і особа не може розвиватись як їй завгодно, або як повелить природа. Це не вигідно суспільному порядку і призведе до хаосу. Народжуються, точніше ліпляться із природнього матеріалу тільки такі персонажі, на які прийшло замовлення – Альфи, Бети, Іпсилони, Плюсовики і Мінусовики. Дуже асоціює із старою системою оцінювання в школі. Якщо Вищими подано замовлення на дві тисячі Альфа Плюсовиків для робити головнокеруючими, машини і персонал, докладуть усіх зусиль, щоб це були високі, стрункі та красиві люди, із безліччю талантів та якостей. Від запліднення яйцеклітини в плід вливатимуть усі необхідні мінерали і речовини.
Натомість, якщо прийде замовлення на бета мінусовика для роботи в космосі, скажемо, його ще на ембріональному розвитку піддаватимуть дії радіації, щоб організм звикав, постійно перевертатимуть бутлі, щоб перевернутий стан сприймався як норма.
При розкупорюванні вийдуть чудові працівники – майбутній, точніше уже сформований космонавт буде ідеально себе почувати перебуваючи верх ногами у космосі, він буде щасливим, тому що знатиме, що для цього і був народжений, саме ця робота приноситиме задоволення – під неї підлаштоване його тіло і розум. Щоб сформувати усвідомлення сродності праці докладають багато зусиль. Немовлят змушують ненавидіти на підсвідомому рівні природу і красу – навіщо це потрібно, милуючись і люблячи усе живе людина почне міркувати. Такого не можна допустити. Від раннього дитинства аж до повноліття системою розроблено ряд повчальних установок, щоб вбити у голови істини щастя – безперервні повтори строго по графіку, зомбують безвідмовно. Люди люблять сому, шанують бога свого Форда і усіх до кого звертаються ваше Фордейшиство.
Чого тільки вартує смертовиховання. Не може цивілізована людина боятись смерті. Це лише процес. Усі помирають, виглядаючи молодими, завдяки технологіям та машинам – максимум на 25 років. Усі помирають оточенні дитячим сміхом та пустощами – дітей приводять до немічних, щоб вони привчились сприймати смерть як норму, як неважливе і буденне явище. Ніхто не плаче. Усі просто чекають і то не переймаючись, абсолютно.
Особисте життя? О, воно повне фарб, але абсолютно позбавлене емоцій. Ти просто вибираєш з ким хочеш бути – і просто ідеш до нього. Потім, на другий день, як захочеться ідеш до іншого. Борони Форд від моногамії. Ти зобов’язанний бути активним полігамістом, інакше система вважатиме тебе неблагонадійним. А це може призвести до заслання на острів, або ж на крижаний острів.
О, дивний новий світ, де усі щасливі, бо так їх зазомбували думати, а ті, в кого раптом пробився розум, совість чи нотки особистості відправляються подалі від усього цивілізованого суспільства в якому мають безперервно працювати машини, розкупорюватися тисячі близнюків одної профпридатності. Новий світ, поглинаючий сому, для утіхи, для і від усього – сома – нова вода життя.
Світ – створений тими, хто ховає в сейфі Шекспіра і Ґете, а на полицях тримає поради господа Форда. О, в свій час ці теж, стояли перед вибором бути відправленими на острови, або ж зайняти керуючу роль у цивілізованому суспільстві. От і виходить, що думаючі, читаючі, критичні люди створили дивний новий світ – цивілізацію без самотності і зі щастям, повну безособистостей та одинаковості. Цивілізацію, що тримається на засадах цілком логічного добра та блага. Щоб не було війн, щоб не було жорстокості, щоб не було самотності та розпачу. І в цій цивілізації їх нема, хіба що на поодиноких островах. Хіба що в поодикоких головах, які свідомо захотіли болю та випробувань, захотіли відчути себе живими, унікальними, гідними.
Світлана Кучпилюк
серпень 2019 року