У час Великого Посту, у період Сорокавусту, душа моя дедалі частіше волєнс-нолєнс згадує душі моїх померлих приятелів упродовж життя…
В часі посту ми якраз роздумуємо над сенсом життя, приносимо свої жертви й за тих, хто уже відійшов до вічності. Це “свята і благочестива думка”: приносити “жертву преблагання за мертвих, щоби вони звільнилися від гріха”, як читаємо у Старому Завіті (2 Мак. 12, 45-46). Жахлива теперішня хвороба-вірус ізжерла безжалісно вчених Михайла Шалату, Костянтина Іваночка, Миколу Старовойта, Людмилу Пархонюк. Здається, нещодавно їздив на місце праці у Верещицю з Ігором Динисом. Проводив години в розмовах із Віктором Давидюком, Ярославом Чорненьким, Наталією Хобзей, Іваном Остапиком. Відійшли в засвіти друзі Сергій Скібо, Петро Гелон, Зиновій Бенецький, Петро Бриндас, Марія Чукіна, Володимир Пастущин, Ігор Шваб’юк, Ігор Губиш, Микола Куркуна, Михайло Олійник, Богдан Гелей, Ігор Данилко, Володимир Костишин, Михайло Цибулько, Омелян Петрика, Богдан Мельничук, Михайло Дудик… Смерть – це стріла, пущена в нас, а життя – це мить, що вона летить до нас. Хай Бог милосердний поселить усі душі покійних у Винограднику Своєму!
Зиновій Бичко