(Микола Істин/ Поезії, видавництво «Час Змін Інформ», 2018 р.)

***
Пообіцявши Миколі Істину написати відгук на збірку «НЕКСТМОДЕРНІЗМ постМАЙДАНівського паралельноАТОвського періоду» я спочатку подумав, що погарячкував. Назва збірки нетрадиційна та складна для усвідомлення, а значення терміну «некстмодернізм» мені було просто невідоме. «Якщо така мозколомна назва, а під обкладинкою такі ж мозколомні вірші, то чи зможу я їх переварити та написати щось путнє?» – запитав я себе. Однак, на щастя, вірші Миколи Істина виявилися абсолютно зрозумілими. Більше того, пишучи добрі слова про них я абсолютно не кривлю душею. Врешті, це не просто і не тільки збірка віршів, а програмний документ некстмодернізму – нової, як вважає автор, сторінки літератури та й культури в цілому. Більшість віршів збірки це громадянська, патріотична лірика. Але це патріотичність не з координат «єдина-калина», а патріотичність болю за ту біду, в якій перебуває країна, патріотичність протесту та бунту. І видно, що ця позиція є щирою і вистражданою, а не кон’юнктурним намаганням отримати славу критикуючи владу. Ще таке спостереження, у віршах Миколи Істина нема жодних дилем та сумнівів (бути чи не бути, купатися чи не купатися), всі його постулати чіткі і видно, що автор впевнений як у силі своїх віршів так і у всеможливості (влучне слово, візьму до свого словника), не більше і не менше, некстмодерного неовсесвіту.
Єдине, що хочеться автору побажати – бути почутим і читачами, і колегами літераторами, і видавцями з різного роду медіа-керівниками. Це є великою нашою бідою, що людей до яких варто прислухатися ніхто не чує і не помічає, натомість людям з телеекранів, з інтернету, та сторінок переважної більшості книжок, згодовується низькопробний ширпотреб-фастфуд.

Олег Росткович
Письменник
м. Івано-Франківськ

***
Лише після усвідомлення прочитаного, ненароком повертаєшся до анотації, цієї своєрідної авторської рефлексії, яка перегукується із назвою самої книги – “Некстмодернізм постмайданівського паралельноатовського періоду”. Що ж таке некстмодернізм? Ось, що пише автор, відповідаючи на це запитання: “Некстмодернізм – багатозначний, він наступна сходинка модернізму, в окремих літературних творах він прилеглий, в чомусь паралельний з модернізмом, і постмодернізмом, він прийдешній, і т. п. Він являє собою наступні світогляди та світобудови, що розширюють та збагачують менталітет. В ньому творче оновлення, що переходить в якісну форму розвитку… Він має багато рис, граней, властивостей, шляхів, які є в моїх творах, та які я описав в різних публікаціях.”
Але повернімося до самої книги. Постмайданівський паралельноатовський період пропущений крізь мембрану душі, показує сьогодення, те сьогодення, яке болить поету:

“Опустіть молотки
і розтисніть пальці,
хай випадуть цвяхи з руки,
які забиваєте в серце…”

І надалі, з кожним віршем, рядком написаним автором книги все глибше і глибше занурюєшся, осягаючи наболіле:

“Філософе Григорію, почуй, світ не спить!
Майдан, як розпечена сковорода.
Вогонь від шин шкварчить.
Юрба
тече вулицями, мов лава вулкана.
Для бунтарів бочки за барабани.
Не водою,
а кров’ю
вмивають руки кати.
Спадають корони з корупціонерів.
Втікають зрадливі гетьмани.
А далі, війна.
На стіну стіна.
Із завойовницької псевдокультури
лунають вибухи, і вилітають кулі.
Розтоптують імператив Канта
чоботи окупанта…”

І дещо автобіографічне:

“Коли ти на дні,
лежиш,
умиротворений безвиходом,
і залишається лише чекати з моря погоди,
зберігати сили
і майструвати вітрила
для попутного вітру везіння
і часу весла.
А доля ще більше затискає тебе
в лещатах
і обробляє, наче деталь на станку…”

Можна цитувати й цитувати автора, адже направду, надто широко розкриває поет свою літературну душу. Але я втримаюся від цієї спокуси, лише на закінчення додам, що цю книгу варто прочитати, щоб повністю осягнути всесвіт, поезокосмос поета.

Яна Лілл
Поетеса
м. Львів

***
Все ж таки людина – космічне створіння. Цей вислів саме стосується творчості Миколи Істина. Адже саме там виявляється ота широта людського Всесвіту помножена на чудові образи та перевтілення. Вітаю автора з виходом у той же Всесвіт нової орбіти живого слова.

Роман Фединяк
Поет
м. Івано-Франківськ

***
З особливим почуттям прочитала збірку «Некстмодернізм постмайданівського паралельноатовського періоду». Це справжнє відкриття смислів, душі автора, що сповнена хвилювання про долю рідної країни. У поезії проглядається бачення майбутнього, яке змінить шлях розвитку нашої держави і літератури. Це слово, що справді здатне творити і надихати.

Маріанна Задорожна
Поетеса
м. Львів

***
(З мережі Фейсбук, із повідомлень до Миколи Істина )
«… Отримую справжнє задоволення від читання. Ти – інакший. Ти інший у своїх поглядах , у своєму світовідчутті. Ти інший у своїх діях і розмові. І це народжує Твою іншість у слові. Ти насправді унікум. Бажаю тобі залишатися таким, і щоб жодні вінки, лаври, «книжкові мускули», не зіпсували цієї справжної іншості».

Леся Геник
Поетеса
м. Івано-Франківськ

***
(З мережі Фейсбук, із повідомлень до Миколи Істина )
«…Вже втретє читаю твою Книгу. Знаєш, чому я читала тихо і легко твої твори, я їх розумію! Я тебе чую у них. Ти автор унікальної літератури, це не потік свідомості, як би тепер сказали, це Правда свідомості, найадекватніша правда котру я чула. Це прозріння майбутнього, це сповідування Любові і Мудрості Свободи в часи абсурду та ілюзій, викликає в мене захоплення та повагу! Так народжуються воїни світла, і це не пафос з мого боку. Ти сотворив унікальну течію Некстмодернізму, з тобою будуть зрячі і правдолюбці, Свобідні! Не можу виділити якийсь текст що більше сподобався, в кожному бачу нову літературу, твій погляд планетарного масштабу, патріота, мудродумця, душу зрячу, філософа, щасливця, Поета, Людину!»

Віра Володіна
Поетеса
м. Кропивницький