“Дивом він пережив польську займанщину і дві совітські та одну німецьку окупації. Овіяний подільськими вітрами, він сприймається сьогодні як символ нев’янучої любові до рідного краю, незламності людського духу, що крізь століття недолі пронесли чортківці…”

 

 

“Спіть, хлопці, спіть

Про волю-долю тихо сніть

Про долю-волю Вітчини –

 Чи можуть бути кращі сни.”

Слова, викарбувані на пам’ятнику “Борцям за волю України” (1918-1928)

 

Дивом він пережив польську займанщину і дві совітські та одну німецьку окупації. Овіяний подільськими вітрами, він сприймається сьогодні як символ нев’янучої любові до рідного краю, незламності людського духу, що крізь століття недолі пронесли чортківці.
Цей пам’ятник – свідчення жертовності укрїнців, завжди готових встати за волю рідного краю і віддати життя за Україну. Без символічних поховань зміліла б душа народу. Могили героїв – це не тільки місце скорботи, а живий заклик до боротьби за вічні ідеали свободи і незалежності.

 

З діяльности філії товариства охорони військових могил в Чорткові*
Ще перед заснуванням Головного Товариства Охорони Воєнних Могил, бо вже дня 24 серпня 1924 р. за ініціативою д-ра Володимира Електоровича і Осипа Яхницького вибрало українське громадянство в Чорткові Комітет будови пам’ятника для вшанування пам’яті поляглих в бою під Чортковом (16.VII.1919), який для переведення цієї цілі приступив негайно до переведення збірок. Цей комітет існував через три роки, займаючися рік-річно улаштуванням святочного обходу 1 листопада, поширюванням культу поляглих, громадженням поіменних списків погибших в часі воєнної хуртовини громадян чортківського повіту, реєстрованням стрілецьких могил і збіркою на будову пам’ятника. В протягу трьох літ зібрано квоту 527 зол. і вмуровано пропам’ятну мармурову таблицю внутрі церкви у Вигнанці.
Дня 13.08.1927 р. засновано Філію Товариства Охорони Воєнних Могил, яка переняла на себе всі завдання Комітету, а вибраний Виділ під проводом д-ра Електоровича приступив негайно до зреалізування цілей Філії і до будови пам’ятника на вигнанському кладовищі. В протягу року зібрано понад 1000 зол. і літом 1928 року завдяки невтомній праці касієра Виділу п. Івана Кароля здвигнено на могилі 12-ти стрільців величавий пам’ятник-гробовець з каміння і заліза-бетону коштом 2544 зол., які дорогою збірок в цілості покрито.
В пам’ятний день 1 листопада 1928 р. відбулося посвячення цього пам’ятника при участи 17-ти священиків і широких мас народу з міста і сіл чортківського повіту. Саме свято відбулося в такому порядку: о 10 годині рано відправлено Богослуження в церкві на Вигнанці, а після цього двигнувся величавий похід на кладовище. В поході несено коло 20 вінців, а шпалір і порядок утримували відділи Сокола і Луга з Вигнанки і з дооколичних сіл. По довершенню посвячення пам’ятника і відправленню панахиди виголосив о. Брикович з Кривенького пориваючу проповідь, за яку опісля прийшлося йому ставати перед карним трибуналом в Чорткові за провину з §.305 кз. Вправді суд з браку доказів вини мусів о. Бриковича увільнити від обжалування, але внаслідок відклику Прокуратури, Суд Найвищий вирок цей скасував і о. Брикович буде вдруге ставати перед судом за цю проповідь.Кому доведеться їхати через Чортків, нехай минаючи станцію в напрямі Копичинець погляне через вікно вагону і побачить високу колюмну цого пам’ятника.
Виділ Ф.О.В.М. задумує ще цього року поставити пам’ятник на гробі четаря Миколи Шанайди, який поліг в часі відвороту У.Г.А. в Джурині і там похований на місцевому цвинтарі.
Слід вкінці згадати, що коло будови пам’ятника в Чорткові поклав між іншими великі заслуги будівничий п. Андрій Дражньовський.

   З архіву Ю. Макотерського.

* Збережено правопис оригіналу

 

%d0%b1%d0%b5%d0%b7-%d0%b8%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b8-1