Першу річницю створення відзначив Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ» (фото; відео)

15 вересня 2016 року виповнився рівно рік, як було створено Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ»… 

І. ПЕРЕДНЄ СЛОВО.

«Нам немає чого стидатися – ми не кращі і не гірші від інших європейських народів» Михайло Филипчук (1955-2016), археолог, багатолітній дослідник Пліснеська.

Україна – багата Країна! Багата у всіх значеннях цього слова. Особливо багата – у культурному аспекті. А що тут дивного? Наша історія творилася на пограниччі світів. Творилася сотнями поколінь наших пращурів. Сотнями років формувалися підоснови нашої культури і духовності…У нас надзвичайно багата історико-культурна спадщина. Нам є чим пишатися… Є що показати європейським колегам. Одним з яскравих тому підтверджень є пам’ятки нашої минувшини. Пам’ятки, які через відлуння віків донесли до наших днів свідчення наших коренів. Пам’ятки, які дають відповіді на питання: хто ми і звідки, якими були тисячі літ назад… До числа таких старожитностей по праву відноситься унікальний Пліснеський археологічний комплекс – перлина нашої історико-культурної спадщини. Це правдиво «клондайк» для науковців і не лише. Адже на базі еталонного комплексу старожитностей 15 вересня минулого року було створено ще й Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ» – установу, покликання якої проводити пам’яткоохоронну, культурно-просвітницьку, науково-популяризаційну та науково-дослідну діяльність. Відтак, Пліснеськ відкритий не тільки для Науки, але й для Суспільства. Тут є що вивчати, є про що мислити, є над чим працювати, є що доносити до суспільства. Це досить хороший виразник Нашої Історії та Культури…

ІІ. ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ЗАПОВІДНИКА…

Наскільки нам відомо, вперше питання створення заповідника на Пліснеську було поставлено ще далекого 1949 р. Тоді дослідником пам’ятки був якраз Іван Старчук – колега Ярослава Пастернака, у експедиції якого працював на пам’ятці ще в 1940 р… Після війни Іван Данилович настільки активно досліджував старожитності Пліснеська у 1946-1949 рр., що врешті решт останнього року на пам’ятку за проханням директора Інституту археології Академії Наук УРСР П. Єфименка приїжджав В. Гончаров… На жаль, опісля передчасної смерті Івана Старчука питання створення Заповідника уже не стояло…

Наступна відома сторінка у створенні Заповідника була відкрита багатолітнім дослідником Пліснеська – М. Филипчуком, який провадив тут розкопки останні чверть століття (у 1990–2016 рр.) ! Михайло Андрійович свою працю на пам’ятці розпочав із рекультиваційних робіт… Він досліджував поруйновані ділянки пам’ятки, консервував не закидані розкопи попередників, вирівнював «почасти місячний ландшафт», прибирав від сміття окремі частини Пліснеська. Паралельно вчений працював у руслі фундаментальних досліджень. Він виокремив цілий комплекс археологічних пам’яток на Пліснеську, послідовно й планомірно вивчав кожну з його складових. Фактично, Михайло Андрійович підготував Пліснесько до створення на його базі Заповідника…

Тривалий час задумки вченого не поділялися владними структурами. Однак, в останні роки доля таки усміхнулася археологу… і не тільки йому…

Важливим для створення Заповідника став липень 2014-го. Тоді, 11-13 числа на Пліснеську проходив науковий семінар “Старожитності Галичини та Волині в контексті етно-археологічних досліджень”. Міждисциплінарний науковий захід супроводжувався цікавою екскурсією по пам’ятці з презентацією археологічних досліджень М. Филипчука. Не менш важливою подією стала й доповідь ученого на тему «Пліснеський археологічний комплекс: теорія і практика дослідження».

Серед запрошених на семінар були заступник голови Львівської обласної державної адміністрації (ЛОДА) Ю. Підлісний та начальник тодішнього відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА – А. Левик. Вони розгляділи потенціал Пліснеська, його користь для суспільства та всебічно підтримали ідею створення Заповідника на теренах Пліснеська.

З середини вересня 2014-го робота по створенні Заповідника «кипіла» як ніколи. Вже 17 вересня 2014 р. на засіданні Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка, який очолював М. Филипчук, було сформовано ініціативну групу по створенню Національного заповідника “Давній Пліснеськ”. Керівником групи одностайно обрали академіка, д.і.н., проф. С. Павлюка, а заступником – М. Филипчука. Відтак, розпочалася нова фаза в утворенні Заповідника… Мали місце численні презентації старожитностей і потенціалу пам’ятки перед депутатами Львівської обласної ради, численні консультації з фахівцями у пам’яткоохоронній справі.

І ось, нарешті, за підтримки Ю. Підлісного та С. Павлюка рішенням ХХХV сесії VI-го скликання Львівської обласної ради від 15 вересня 2015 р. (№ 1449) було створено Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ»! Відповідно до цього рішення пізніше було створено і 24 листопада 2015 року зареєстровано Адміністрацію історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ».

Такою є коротка історія створення установи…

ІІІ. ЩО ТАКЕ «ПАК» (Пліснеський археологічний комплекс)?

І чим він унікальний для України та Європи?

Пліснеський археологічний комплекс (заповідна територія «Давнього Пліснеська») – це по правді унікальна сукупність різночасових пам’яток, насамперед середньовічної доби, які знаходяться на території та в околицях села Підгірці у Бродівському районі Львівської області. Комплекс природньо вписується в мальовничі ландшафти Вороняків, що входять до Національного природного парку «Північне Поділля».

Базовими пам’ятками слов’янського, давньоруського та пізньосередньовічного періодів Пліснеського археологічного комплексу є:

1. культове місце кін. VІІ–Х ст. (унікальне давньослов’янське язичницьке святилище);
2. слов’янське городище полісного типу ІХ–Х ст. (місто з площею близько 450 га є одним з найбільших середньовічних слов’янських городищ Європи);
3. давньоруське городище (літописний Пліснеськ) ХІІ–ХІІІ ст. (добре збережене місто, яке двічі згадується в літописах під 1188 і 1232 рр. та раз у шедеврі давньоукраїнської літератури – «Слові о полку Ігоревім»; на території давньоруського городища відкрито безліч тогочасних церков та цвинтарів);
4. курганний могильник ХІ – поч. ХІІ ст. (один з найбільших курганних могильників варягів у Східній Європі);
5. Підгорецький («здавна іменований Пліснеський») монастир ХІІ–ХVІІІ ст. (лік історії монастир відводить від церкви, закладеної княжною Оленою ще у 1180 р.; на території Пліснеська відомо 8 монастирських та парафіяльних церков та безліч християнських захоронень).

Слов’янське й давньоруське городище, а також курганний могильник від 2009 р. вважаються археологічними пам’ятками національного значення! На території Пліснеська розташована також пам’ятка архітектури національного значення ансамбль Підгорецького монастиря, до якого входить Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1726–1750 рр. та Монастирські келії 1771–1786 рр.

Усі пам’ятки комплексу мають неабияке значення для вивчення історії нашого народу та його культури. За матеріалами Пліснеська нині студіюються ключові питання давньослов’янського язичництва, зародження та розвитку слов’янських городищ ІХ–Х ст. та давньоруських міст ХІІ–ХІІІ ст. у Галичині, складні державотворчі процеси у період ІХ ‑ХІІІ ст., важливі питання християнізації та розвитку християнського культу на наших теренах у час середньовіччя… На базі пам’ятки також апробовуються останні теоретико-методологічні підходи в археологічних дослідженнях…

Пліснеськ – пам’ятка справді непересічна: і для української, і для європейської археології. У її прекрасній збереженості та багатих матеріалах не раз пересвідчувалися наші вітчизняні та закордонні колеги. Особливо важливим для презентації Пліснеська перед європейськими науковцями стало виїзне засідання ІІ Міжнародного симпозіуму «Народження слов’янських держав: стан та перспективи дослідження» (21‑25.09.2008).

***

Пліснесько має багату історію дослідження. Перші відомі розкопки пам’ятки проведені ще у 1810 р. під керівництвом настоятеля Підгорецького монастиря Варлама Компаневича та місцевого чиновника Франца фон Гауера. Відтоді старожитності Пліснеська вивчало чимало дослідників: Тадеуш Земенцький, Карел Гадачек, Ярослав Пастернак, Іван Старчук, Павло Раппопорт, Володимир Гончаров, Михайло Кучера, Роман Багрій, Микола Пелещишин, Роман Чайка, Михайло Филипчук та Андрій Филипчук.

Найбільше пам’ятку досліджував М. Филипчук – керівник Пліснеської археологічної експедиції у 1990–2016 рр. За цей час, досліднику вдалося розчленувати слов’янський та давньоруський періоди розвитку давнього міста, визначити та вивчити полісну модель давньослов’янського й бургівську модель давньоруського городищ, простудіювати практично усі лінії захисту, відкрити два слов’янські некрополі ІХ–Х ст. та слов’янський крематорій того ж часу, зафіксувати й вивчити кілька фундаментів середньовічних церков та виявити синхронні християнські некрополі, дослідити давньоруський курганний могильник ХІ ст. – поч. ХІІ ст., відкрити й практично на всій площі розкопати унікальний давньослов’янський культовий центр VІІ–Х ст., дослідити численну житлову й господарську забудову ІХ‑ХІІІ ст., зафіксувати ремісничі осередки на городищі; зрештою, працею видатного археолога вдалося відтворити картину життя на Пліснеському археологічному комплексі. Окрім цього, розкопки М. Филипчука на Пліснеську спричинилися до суттєвого внеску у розроблення періодизації та хронології давньоукраїнських старожитностей VІІ–ХІІІ ст., у вивчення державотворчих процесів на теренах Прикарпаття в докиєворуський період (ІХ–Х ст.)… На це, зрештою, пішло чверть століття!

ІV. ОСНОВНІ ВЕКТОРИ РОБОТИ «ДАВНЬОГО ПЛІСНЕСЬКА»

Основна робота Адміністрації історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» проводиться у кількох векторах:

1) охорона історико-культурної спадщини;

2) науково-популяризаторська діяльність;

3) культурно-просвітня діяльність;

4) науково-дослідна робота;

5) спорудження археологічного парку під відкритим небом та екскурсійна діяльність.

V.КОРОТКІ ПІДСУМКИ «9 МІСЯЦІВ» ПРАЦІ ЗАПОВІДНИКА

З часу юридичної реєстрації Заповідника (24.11.15) та початків формування штату науковців (15.12.15) пройшло неповних 9 місяців.

Станом на сьогодні вдалося:

1. у сфері охорони історико-культурної спадщини:

1.1.  встановити контакти та провести низку робочих візитів до органів місцевого самоврядування, Підгорецького (Пліснеського) монастиря для узгодження дій по охороні комплексу.

1.2. упорядкувати та очистити від сміття територію курганного могильника у Пліснеську.

1.3. забезпечити фактичну та юридичну охорону Заповідної території.

2. у сфері науково-популяризаційної діяльності:

2.1. видати та розповсюдити серію буклетів на тематику Пліснеських старожитностей (3 буклети: «Пліснеський археологічний комплекс», «Язичницьке культове місце давніх слов’ян у Пліснеську», «Підгорецький Василіанський монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії», календар на 2016 р. з тематикою Пліснеська.

2.2. спільно з інформаційним порталом «Золочів.нет» та медіаресурсом «Католицький оглядач» напрацювати та запустити в Інтернет, у т.ч. через інформаційні портали, промо-ролик про Пліснесько («Давній мегаполіс наших предків – Пліснеськ»; 9:30 хв.).

2.3. встановити контакти й проводити спільну популяризаційну діяльність з церковними та громадськими організаціями, зокрема о. О. Вільчинським (провідник Товариства християнського життя «Воїни Христа Царя»), о. В. Барабашем (адміністратор парафій сс. Княже, Бониниш і Золочівка Львівської обл.), п. М. Главініча (голова громадської організації «Novi pogledi» з Хорватії), Я. Кисілем (представник ГО «Варти Руху») в результаті чого вдалося напрацювати матеріали для монтажу короткометражного україно-хорватського фільму про середньовічні старожитності Заповідника; напрацьовано також й матеріали для повнометражного науково-популярного фільму про Пліснеськ.

2.4. довершити збірку основної частини матеріалів для написання науково-популярної книги про Пліснеськ (книга повинна бути написана та упорядкована наступного року).

3. у галузі культурно-просвітицької діяльності:

3.1. дати з десяток інтерв’ю для студії інформаційного порталу «Золочів.нет» про шлях створення, перші здобутки, основні напрямки діяльності й перспективи розвитку Заповідника, про цьогорічні розкопки експедицією Заповідника курганного могильника та давньоруського цвинтаря на Пліснеську; прийняти на Пліснеську Львівського Митрополита (УГКЦ) Владику Ігоря (Возьняка), популяризувати розкопки Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка та Заповідника цього року на Пліснеську по низці місцевих телеканалів, а також по «24 каналі»).

3.2. провести бесіди на Львівському радіо 103,3 Fm (ЛОДТРК), з «Католицьким оглядачем» /«Кава з цинамоном»/.

3.3. створити спільноту у «facebook» (www.facebook.com/plisnesko) де активно викладаються новини та здобутки Заповідника.

3.4. створити сторінки у Вікіпедії: «Пліснеський археологічний комплекс», «Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ».

4. у галузі науково-дослідної роботи:

4.1. провести у липні цього року польові археологічні дослідження північної частини Пліснеського археологічного комплексу (курганного могильника та другої внутрішньої лінії захисту слов’янського городища) – кер. робіт А. Филипчук (заст. директора з наукової роботи); М. Филипчук від Інституту археології ЛНУ працював цього року у південній частині Пліснеська, послідовно досліджуючи язичницьке культове місце.

В результаті досліджень археологічної експедиції Заповідника вдалося:

4.1.1. під час розкопок оборонної лінії натрапити на рештки ремісничого гончарного осередку кін. ІХ – поч. Х ст. (рештки 4 горнів різної збереженості), відкрити християнський некрополь ХІІ–ХІІІ ст. (9 захоронень), давньоруське заглиблене житло ХІ ст. (1);

4.1.2. на курганному могильнику відкрити й дослідити кенотаф – фактично «пусте» поховання кін. ХІ – поч. ХІІ ст. зі слідами тризни.

4.1.3. Студентам та іншим учасникам Пліснеської археологічної експедиції було прочитано 2 лекції: М. Филипчука «Пліснеський археологічний комплекс» та А. Филипчука «Походження слов’ян».

4.2. Встановити співпрацю з провідними освітніми і науковими центрами Заходу України, в результаті чого вдалося:

4.2.2. зініціювати та спільно з Інститутом народознавства НАН України, Інститутом археології ЛНУ ім. І. Франка провести науковий семінар «Пліснеський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження» (15.04.16.), за результатами якого видати друком тези доповідей.

4.2.3. спільно з хімічним факультетом ЛНУ ім. І. Франка провести науковий семінар присвячений міждисциплінарному вивченню окремих рухомих матеріалів з культового місця VІІ–Х ст. Пліснеського археологічного комплексу (06.05.16.). За його результатами готуються до друку матеріали доповідей.

4.2.4. спільно з Центром наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» та Інститутом археології ЛНУ ім. І. Франка (01.06.16) провести науковий семінар «Літописний Пліснеськ та «Слово о полку Ігоревім…»: вибрані питання»; наразі готуються до друку матеріали семінару.

4.3. підготувати підсумковий збірник наукових праць Адміністрації історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» на тематику старожитностей Пліснеська (3/4 його змісту складають напрацювання співробітників Заповідника) (300 с.).

4.4. взяти участь у формуванні наукових друкованих видань: «Вісника Інституту археології», «АДУ», а також участь у низці наукових конференцій.

4.5.  опрацювати архівні фонди, зокрема ЦДІА у м. Львові де міститься інформація про старожитності Пліснеська й історію Підгорецького монастиря.

5. у сфері спорудження археологічного парку під відкритим небом та екскурсійної діяльності:

5.1. розробити «Концепцію археологічного скансену історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ».

5.2. розробити перший варіант екскурсії Заповідником «Прогулянка Давнім Пліснеськом» (варіант № 1)»; спеціалізований варіант екскурсії Підгорецьким монастирем ЧСВВ.

5.3. апробувати екскурсійні маршрути по Пліснеську.

VІ. ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Окремі задуми…

1. Першочерговим завданням у галузі охорони історико-культурної спадщини залишається пам’яткоохоронна діяльність та рекультиваційні й впорядкувальні роботи на складових комплексу. Якщо цьогоріч вдалося порядкувати курганний могильник, то відтак, наступного року слід приступити до упорядкування язичницького культового місця.
2. У галузі науково-популяризаційної діяльності планується подальший випуск буклетиків, зокрема на тематику ще не висвітлених складових комплексу, написання науково-популярної книги про Пліснеськ, почати створення серії науково-популярних короткометражних фільмів про старожитності нашого краю, де центральне місце займатимуть пам’ятки Пліснеська.
3. У сфері культурно-просвітницької роботи обов’язковим є створення сайту, подальша популяризація Пліснеська та діяльності Заповідника. Є задум провести етноархеологічний фестиваль…
4. Науково-дослідна діяльність: реєстрація та видання періодичного наукового видання, подальші розкопки Пліснеського комплексу, поступове формування постійно діючої археологічної експедиції, з поступовим створенням на базі експедиції «вуличного» університету, проведення влітку Другого польового наукового семінару “Старожитності Галичини та Волині в контексті етно-археологічних досліджень”; співпраця з закордоном.
5. Перші кроки у спорудженні археологічного парку під відритим небом: пошук інвесторів та розроблення проекту археологічного скансену.

VІІ.  ПОДЯКА

Пророблену Заповідником роботу оцінюємо так: «зробили стільки скільки зробили». Опісля завжди розумієш, що можна було б ще щось встигнути… Всього задуманого здійснити не вдалося. Але маємо це на увазі та враховуємо у планах на наступний рік. Багато чого робилося на ентузіазмі, щось – на «особистому пориві», адже Пліснеськ для кожного з працівників установи – це справді, щось особисте.

Напевне, ми б не справилися зі всією окресленою роботою самотужки. Ми відчували підтримку багатьох хороших людей. Тож не можемо їх забути… Висловлюємо щиру подяку Усім, хто підтримував та допомагав Заповіднику! Спасибі Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА (особливо керівнику – О. Ткачук)! Усім учасникам Пліснеської археологічної експедиції! Подяка студентам-історикам, що проходили археологічну практику на теренах Пліснеська цього року! Подяка волонтерам за ту ж саму – але зовсім безкорисливу працю! Подяка Усім, кому завдячуємо за безпроблемне функціонування цьогорічної археологічної експедиції та допомогу в упорядкуванні курганного могильника! Подяка органам місцевого самоврядування (особливо Голові Підгорецької сільської ради – Н. Михайлишин)! Подяка Настоятелю Підгорецького монастиря ЧСВВ о. Віктору та усім монахам! Особлива подяка о. Оресту Вільчинському (провідник Товариства християнського життя «Воїни Христа Царя») та о. Віталію Барабашу (адміністратор парафій сс. Княже, Бониниш і Золочівка Львівської обл.), за їхню самовіддану працю і безкорисливу допомогу у всіх справах Заповідника (ми пам’ятаємо: Cosa Nostra)! Дякуємо інформаційному порталу «Золочів.нет» та «Католицькому оглядачу» за безкорисливу допомогу у популяризації нашої історико-культурної спадщини!

Остання подяка – Михайлу Андрійовичу Филипчуку, який на жаль зовсім недавно, на 60-му році життя, передчасно відійшов у кращий світ (31.07.16). Він чверть століття досліджував Пліснесько, упорядковував його, проштовхував ідею і все ж домігся за підтримки багатьох далекоглядних осіб створення Заповідника. Йому ми вдячні найбільше… Дякуємо!

Володимир Шелеп

Директор

Адміністрації Історико-культурного заповідника

«Давній Пліснеськ»

Андрій Филипчук

Заступник директора з наукової роботи,

начальник Пліснеської археологічної експедиції (північний відтинок)

у 2015–2016 рр.

(фото А. Филипчука, В. Шелепа)