Вийде особлива книга – антологія віршів «Поезія без укриття». Це одне з перших видань про нинішню війну, здійснених від початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України.
Цінність антології в тому, що вона є поетичною фіксацією вражень першого місяця повномасштабної війни, коли індивідуальне ставало колективним, і водночас висловлювалися важливі для кожного автора речі.
Задум видати цю антологію виник у Кропивницькому, проте митттєво згуртував поетів з усієї України та українців, які живуть за її межами.
Авторка ідеї та упорядниця книги – поетеса й літературознавиця, голова Кіровоградської обласної організації НСПУ Надія Гармазій.
Координаторка і дизайнерка видання – письменниця, літменеджерка Ірена Яніцька.
Видавничий партнер проєкту «Disсursus».
До книги увійшли вірші 70 українських поетів – добре знаних митців і авторів-початківців, різних за віком, життєвим досвідом, стилем віршування. Їхні твори написані впродовж березня 2022 року. Це вірші, написані в укриттях, на блокпостах, у темних будинках під звуки тривоги. Саме тому тексти цієї антології стали поетичною хронікою нашого протистояння й незламности.
«Ці рядки зароджувалися під гул сирен в укриттях, під гуркотняву коліщат евакуаційних потягів, і разом з тим – це вірші тих, хто бореться за перемогу і на передовій, і у слові. Серед авторів книги чимало волонтерів, добровольців, військових, тих, хто вимушено став вигнанцем у ці страшні дні, пережив окупацію… Тому це антологія всенародного протистояння, поезія, що виходить з укриття й вільно простує у світ як пам’ять про загиблих, як підтримка наших захисників, як хроніка війни, переосмислена на рівні болю, який робить нас незламними», – йдеться в анотації.
Надія Гармазій:
«У час, коли ти живеш між укриттями і ракетами, важливо робити все задля спільної перемоги. Тому «Поезія без укриття» – це проєкт, в якому таких різних і таких чудових поетів об’єднала насправді не війна, а любов до рідної землі й бажання перемогти. Задум створити цю антологію виник у місті, що знаходиться в центрі України. І це не випадково, бо з початком повномасштабної війни Кропивницький став прихистком для всіх, хто вимушено покинув свій дім, став тим серцем, що б’ється між сходом і заходом. Перші добірки із майбутньої антології публікувалися на сайті «Української літературної газети», що суттєво сприяло появі охочих долучитися і підтримати цей задум. Тому й проєкт із локального миттєво став всеукраїнським, згуртувавщи однодумців.
Вірші, які писались у перший місяць війни, особливі. Можливо, комусь з погляду сьогоднішнього дня здаватиметься, що в цих рядках трохи замало поезії, однак у цих рядках закарбоване життя на межі. А коли ти на межі – ти чесний із собою, а отже і вірші твої – це найчесніша поезія».
Ірена Яніцька:
«Життя, коли лютий триває у червні і це не є якоюсь художньою метафорою чи прийомом, а реальністю, розкриває людину з новою прихованою силою. Ці перші, написані у лютому, слова говорять до свого читача, вони без перебільшення переносять у ті місця, у яких застаємо автора, у яких застаємо тисячі українців, які ховаються в укриттях, які чують свист ракет, бачимо як все місто зникає у криках сирен, які стримують навіть світло. Тексти авторів, різних за віком, місцем проживання чи тимчасового перебування, зібрали той шар емоцій та переживань, який допоможе крізь роки наблизитись до нашої дійсності, прожити простими словами рим складність буття людини, почути голоси та відчути страх очевидців, але разом з ним – віру».
«Поезія без укриття» вже зафіксувала ті сильні людські голоси, які проривались крізь свисти ракет та звуки сирен. Тому зараз «Поезія без укриття» спрямована на боротьбу, а найважливіше – на перемогу. Тому 25% з кожної купленої вами книги буде спрямовано на підтримку ЗСУ.
Щоб замовити, пишіть у повідомлення на Facebook або на електронну пошту: bez.ukryttya@gmail.com