Захід розпочався з хвилини мовчання на вшанування пам’яті воїнів, які тримають над нами небо.
Особливістю цієї зустрічі стала спільна презентація двох письменників – Лілії Кравченко та Ярослава Барана. Вони представляють Львівську обласну організацію Українського товариства незрячих (УТОС), очолювану Любов’ю Кукурузою.
Ярослав Баран – автор поетичної збірки «Неформат» та книги прози «Моя залізнична історія». Закінчив музичне училище імені Василя Барвінського та факультет журналістики. Пише поезію, малу прозу, грає на музичних інструментах, створює власні аранжування, виконує авторські пісні. Брав участь у фестивалі «Червона рута».
Свою збірку «Неформат» автор назвав так невипадково – медійні редактори йому часто казали, що його пісенні тексти «неформатні» (складні). Але все відносне: «Форматом стає неформат», – віджартовужться він. У поезіях Ярослава Барана багато іронії, а в прозі – роздуми про залізницю, її буденні й неочікувані сюрпризи, як-от нульовий вагон або літак, що сідає хвостом уперед.
Лілія Кравченко – юрист за освітою та правознавець. Поки в неї не погіршився зір, працювала в органах внутрішніх справ. Тепер вона волонтерить, організовуючи дозвілля для людей з вадами зору в УТОС. Вона почала писати поезію ще в дитинстві, але згодом припинила через житейські обставини. Дорога до творчості відкрилася наново, коли водила доньку до літературної студії «Джерельце».
Її книга «Я – цілий світ» містить вірші, присвячені людям із вадами зору. А збірка «Папороть» сповнена філософських роздумів про те, що “Вогню судилося згоріти, що “зів’януть квіти, зійде сніг, що людині суджено піти туди, де всі розпродані квитки.”
Присутні зауважили, що її поезія сумна, але сильна: життя – одне, і немає часу на втому – варто любити його з усіма бурями та ураганами.
Поетичний талант успадкували і дві доньки пані Лілії. Проте під час цього заходу вони відмовилися читати свої вірші, мотивуючи тим, що це – мамине свято.
На завершення виступила голова Українсього товариства незрячих Любов Кукуруза. Вона згадала, що в минулому їхнє товариство очолював незрячий поет Юрій Волощак. Серед його членів був і Микола Красюк, який також належав до Львівської письменницької спільноти.
Захід став не просто літературною зустріччю, а розмовою про силу мистецтва, подолання перешкод і справжню відданість слову.
Модерував презентацію голова Львівської письменницької організації Олесь Дяк. Про свої враження від творчості автора розповіли письменники Марія Людкевич, Петро Шкраб’юк, Зиновій Суходуб, Надія Мориквас, Ольга Кіс, Мирослава Данилевська, Ліліана Косановська. Вони висловили сподівання, що Ярослав Баран та Лілія Кравченко невдовзі стануть колегами по перу.
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ
Leave a Reply