Коли ми чуємо слово трилер, нам уявляється темна вулиця, кімната або коридор, моторошні звуки, крики. Але в історичному трилері «Облуда» Лесі Холодюк ( Лариси Федорів) , який днями побачив світ, найгостріше проявляється не в тому, що кричить. Найстрашніше те, що мовчить.
Бо облуда – це не просто брехня. Брехня, коли говориш неправду. А облуда – це коли всі все розуміють, що щось не так, але роблять вигляд, що цього не бачать.
У цьому романі облуда має різні обличчя.Політична облуда – це показна любов до України. Патріотизм – на показ, вигода – під серцем. Так, як у персонажа роману Тарасенка, який у вишиванці ходить на урочистості і одночасно знищує Володимира Далиновського. Правова облуда – коли закон і справедливість розходяться. Це – біль Зиновія Далиновського, адвоката, що бачить, як суд служить не совісті, а зв’язкам.Силова, імперська облуда в образах Хучнова й Сулакова. Вони – не фантоми минулого, а цілком реальні агенти чужої держави. Вони не лише в минулих сторінках книги, а поруч – у звичках, у байдужості, у готовності не лізти в політику.Побутова облуда – найдрібніша, але найживучіша. Саме з цього світу виростає Максим – хлопець, який живе з дідусе Омеляном Шекерою. І хоча перебувають на одних квадратних метрах, чужина, не фізична, а чужина в часі й досвіді між поколіннями серед них пролягає. Лише згодом Максим розуміє: дід мовчить не тому, що все забув, а тому, що пам’ятає надто багато.Ідеалістична облуда – найсвітліша і найнебезпечніша. Це – Бенджамін, британець, що вірить, ніби в нас, як у Європі: є камери спостереження, аналізи ДНК на кожному кроці, порядок. Він щиро дивується, чому в країні, де стільки прапорів і пісень, правда все одно потребує захисту.
А є ще Нестор Лепех – поліцейський незалежної України. Чесний, стриманий, прямий, служить державі, але що далі – то менше розуміє, на чиєму боці закон. Він бачить, як злочинці стають шанованими людьми, а правда губиться в паперах і рапортах. Він не герой дії, але він герой совісті. І це, мабуть, найнебезпечніше для облуди. Саме сцена, що передує вбивству Хучнова, якого знайшли мертвим у рові, натякає на те, що Нестор Лепех міг бути його таємним ліквідатором. Це класичний метод морального підтексту: авторка не показує вбивство прямо, але вибудовує таку послідовність подій, що читач все розуміє.
Така розв’язка ідеально завершує траєкторію цього персонажа: від людини закону – до людини совісті – відтак до людини, яка змушена діяти поза законом, щоб зберегти совість. Бо коли закон безсилий, іноді єдине, що лишається чесній людині, – це самому покласти край облуді. Проте навіть смерть у цій книзі не має винних. Бо в країні облуди винні розчиняються в тумані. І, може, це і є справедливістю по-нашому – коли ніхто не бере відповідальності, але всі – і персонажі роману, і читачі – зітхають із полегшенням.
Презентація роману «Облуда» Лесі Холодюк відбулася в Львівському Інституті Народознавства Національної академії наук України. Модерував захід письменник та видавець Олександр Масляник. Враженнями від книги поділились голова Львівської письменницької організації Олесь Дяк, побратими по перу Степан Лепех , Володимир Ганулич, депутат Львівської обласної ради, заступник голови комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Петро Цеголко, сини авторки та друзі. Виконала пісню Людмила Нікончук – акторка Національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народна артистка України. Завершив подію ліричний виступ скрипаля, народного артиста України Олега Кульчицького.
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ
Світлина Йосипа Марухняка
Leave a Reply