19 лютого в музеї книги м. Бережани та читальному залі бібліотеки агротехнічного коледжу відбулися презентації книг: історика, учасника війни на сході України Миколи Лазаровича – “Душу й тіло ми положим за нашу свободу” та Лесі Орляк – “Ти зробив усе, що міг”.
Зі сльозами на очах присутні в залі слухали виступи М. Лазаровича – професора ТНЕУ, доктора політичних наук, історика, який воював на сході, про героїчну боротьбу українців проти збройної агресії Російської Федерації, та Лесі Орляк – матері загиблого поблизу Дебальцевого Олександра Орляка, про історію мобілізації її сина, реальні події з життя невигаданих персонажів книги та її особистого. “Сюжет написало саме життя. Тут переплелося усе: на противагу байдужості, зрадам, лицемірному па¬тріотизму – готовність до самопожертви й безкорисна любов до Батьківщини”, – сказала авторка.
Слово мали також Василь Ванчура – директор видавництва “Джура”, в якому побачили світ видання, директор музею книги Ліля Зінчук, заступник директора з виховної роботи агротехнічного коледжу Галина Процик та інші.
За словами учасника АТО, автора багатьох видань, історика Миколи Лазаровича, небезпека втрати Української державності сьогодні така сама велика, як і в будь-який інший період нашої історії – у середині XIV ст., у XVІI ст., на початку ХХ ст. Як раніше, так і тепер ворог очікує, коли ми самі опинимося у його майстерно сконструйованій пастці. Пересторога гетьмана Івана Мазепи: «През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали» – досі актуальна.
Історичний досвід України переконує, що в умовах бездержавності ми завжди не лише позбувалися можливості для повноцінного національно-культурного, соціального, демократичного розвитку, а й втрачали попередні надбання. Тому сьогодні наше найважливіше завдання – це збереження власної держави. Будь-якою ціною. Бо все, що відбуватиметься поза її межами, – демократія, соціальні стандарти, високі технології й таке інше, м’яко висловлюючись, не надихає. Ми повинні мати своє!
Прислухаймося до великого українського мислителя Івана Франка, котрий ще в 1900 р. у своїй праці «Поза межами можливого» відзначав: «Все, що йде поза рами Нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної Нації».
Уже п’ять років, як розпочалася російсько-українська війна. За цей час, згідно з даними Моніторинґової місії ООН із прав людини, загинули від 12 800 до 13 000 осіб. Близько 3300 загиблих на Донбасі були цивільними особами, 4000 – військовослужбовцями української армії, 5500 – кадровими військовими Збройних сил Росії або підтримуваними нею озброєними найманцями. Ще від 27 тис. до 30 тис. осіб отримали поранення. Однак віримо, що перемога буде за нами. Ми переможемо, бо ми боремося на своїй землі, за своїх дітей, за своє майбутнє!
Тетяна Бідзіля.
.
