Олена Герасимʼюк разом з Світланою Корольовою зараз тут: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Радіємо, що серед побуту і турбот війни є місце і для моменту літератури.
Щира подяка організаторам та всім дотичним до премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука, особлива подяка панові Мирославові Лазаруку і професорові Борисові Бунчуку.
Урочисто повідомляємо, що цьогоріч Княгинею Роси буде ОЛЕНА ГЕРАСИМʼЮК.
Олена Герасимʼюк: «Дякую за високу відзнаку та дотичність до гурту. Мені не вистачало спільноти усі ці довгі роки, які я присвятила себе батальйону. Тож кожна така мікроможливість дає мені наснагу дихати, без перебільшення. Дихати і працювати для інших.
Радію спілкуванню зі студентами та можливістю більш широко розповісти про найважливіших людей цього часу: про ветеранську літературу та авторів факту. Друзі, ця тема над актуальна, над цікава і наша задача – говорити про інших, а не душити колег по галузі виключно заради ситуативної сумнівної вигоди. Вважаю, що кожна подібна зустріч і відзнака повинні стати підставою не для того, щоб живі тішили своє тлінне его, а для того, аби мати можливість стати голосом інших, тих, хто позбавлений можливості проявити свій талант».
Зустріч перетворилась у мікролекцію про традицію і її важливість у літературі, про сучасників-митців факту, тож щиро раді, що така тема проговорена настільки широко, що аж опроявлюється в живому спілкуванні. Це знак, що настав час виводити усі наші накопичені знання на новий рівень і нести їх в аудиторії.
Адже якщо живі не будуть памʼятати загиблих – це означатиме чергову перемогу ворога. Кожен раз, коли українського митця кенселять і замовчують самі ж українці – це перемога росії, не менше. Тому наша задача не дати їм виграти на нашій ділянці. А це означає – піарити не лише себе. Це золоте правило, яке має бути ключовим зараз, адже ресурсу не так багато. Запрошуйте авторів, влаштовуйте дистанційні читання ветеранам, які зараз виконують свої важливі задачі, шукайте нові голоси самостійно і просто зараз – адже замовчуванням і жабомишодраківкою ми виграємо лише по кількості могил, а не по кількості освітленого українською ідеєю суспільства. Це найголовніша наша місія сьогодні. І іншої, власної, приватної – у нас просто не може більше бути у цей важкий для всіх час.
Не дарма письменники зображені на купюрах на одному рівні з князями та політиками. Бо література – це така ж потужна зброя, це ідеологія, це політика. Тому беріть цю зброю і стріляйте. Захищайте інших і будьте сміливими. І бийте на звук, коли вам вмикають заїжджену комерційну шарманку про те, що «українські автори нецікаві і не продаються». Бо це явний кремлівський наратив і таке може говорити лише ворог чи його вірні рубльові васали.
Треба вчитись бути настільки сильними, щоб на твоє плече могло в метафоричному сенсі спертись ціле покоління, якому випадає нести далі цю нашу традицію. А егоїзм і літературна самозакоханість ще нікому такого шансу не дали за всю історію, але вивели багатьох до розстрільних ям. Памʼятаємо про це на прикладі класиків, іменами яких ми шануємось зараз. Памʼятаємо, що ті, хто буквально згноїв в таборах Тараса Мельничука, до останніх своїх днів займали високі посади при літературних спілках, а головний радянський стукач ще й викладав у Олени Герасимʼюк, коли вона навчалась в КНУ. Це неможливо прийняти чи вибачити. Ні злочинцям, ні тим, хто з ними змирився. Такої злочинної змови не має бути в нашому поколінні.
Олена Герасимʼюк: «Шалено вдячна за пропозицію працювати далі. Я буду постійно рости над собою і старатись, хоч і не впевнена сильно у своїх силах. Все ж таки суспільство змусило мене колись крепко повірити в те, що я слабка, непотрібна, нецікава та ні на що не здатна, тому ось з таким настроєм я роблю більшість своїх справ. Тепер треба усвідомлювати, що це не так. Що це всього лиш чуже приватне ставлення, яке не має жодного стосунку до мене і моєї роботи. Ваша увага – моє шалене натхнення. Дякую! І до нових перемог! Грошовий еквівалент премії додаю до загальної суми збору на мій батальйон Госпітальєри. Це моя особиста традиція, якої я дотримуюсь увесь час. Література повинна діяти для інших, а це один з найпростіших способів. Дякую усім».
P. S. Телесюжет про Олену Герасимʼюк ПИСЬМЕННИЦЯ-ГОСПІТАЛЄРКА…
Сніжана КОРОЛЬОВА, м. Чернівці
Leave a Reply