Прогрес в Україні

Даремно я тішила себе, що мислю нестандартно і різностороньо. Точно як і всі решта, я – користуюсь логікою, котру нав’язало тв та інші медіа – говорити про прогрес в Україні – якось важко віриться. Любов до пост апокаліптичних сюжетів створила в моїй голові картину майбутнього, але з однією, не помітною для мене самої деталлю. Це майбутнє буде, де завгодно, але не в Україні.

Я навіть не думала над цим. Але як тільки мозок чув «прогрес, технології, інновації» – усі переглянуті фільми і прочитані книги формували в моїй уяві картину життя повного літаючих авто, дивного одягу, будівель, строгого порядку і такого ж строгого безладу, ідеальної чистоти, вакханалії роботів та технізації. Тобто все стандартно, як пише Голівуд і Бредберрі.

 .

Це все можна уявити. Цей світ живе в моїй голові, тільки географія його доволі не моя. Якось ніколи не думалось і не гадалось, але весь прогрес, новації і технології з їх шиком, користю і проблемами. Весь майбутній супер-пупер фантастичний world не десь далеко – Америка, Британія, а тут, в Україні.

Чому так.

Комплекс меншовартості в масштабах країни? Чомусь мені здається, що такі проблеми сприйняття і малювання майбутнього в половини нашого багатостраждального народу.

Що ж тоді виходить… Весь світ і ми, українці, підсіли на хвилю самовдосконалення. Більшість бестселерів – з розряду «біографій і повчань успішних людей, психології взаємовідносин, як знайти себе, як стати кращою версією себе, як долати стрес» – стали масовими.

Всі знають про візуалізацію майбутнього, про важливість мрій, позитивних думок та бачення. Всі хочуть для себе кращого і бачать своєю правою півкулею таке чудове майбутнє життя. Але коли мова заходить за державу-матінку – оті ж мрійники-бізнесмени-популісти забувають про візії, про силу позитиву і протилежну, також притягуючу, силу негативу – дивляться в дзеркало майбутнього України і не пам’ятають всі супер круті книжки Кіосакі, Шефера та інших міліардерів.

 .

Що ж це за вибірковість? Блюзнірство? Лицемірство? Приміряння масок? Чи менталітет одноособності?

Чому ми не ототожнюємо себе з країною, як нероздільною частиною нас, частиною нашої крові, пам’яті і душі…

Виявляється, усі люди частково засліплені – такі ми є по своїй біологічній природі – Стокома, або як ми вигадуємо свій світ

Чому бажаючи собі кращого майбутнього, часто бачимо його чітко і ясно, але навіть не задумуємося, що в тій візії немає ні найменшої згадки про Україну…

.

P.S.

Це був вступ. Заклик. Хочете – теоретична прелюдія. Сама суть цього запису в двох абсолютно футуристичних ноухау, які стали відомі мені на днях. Одразу підмічу, що все написане, синтезоване, усі висновки, бачення і роздуми – чисто суб’єктивні, тобто не ідеальні, не єдино правильні. Я це пишу з однією метою – проінформувати, висловитися, донести, щоб ви самі змогли сформувати  власне ставлення до пропонованих речей.

.

Так от, ближче до суті. Як ви бачите майбутнє? Машини літаючі, дороги ідеальні, як і порядок. Медицина – профілактична. Турбота про тіло і душу – фетиш населення. Біокамери для рівноваги, сну і ще чого завгодно. Гроші як валюта віджили своє – cвіт давно відмовився від такого архаїзму. Купити і продати можна за більш цінні якості  – час, заслуги, статус … Світ – картинка з фантастичного кіно.  Страшить. Захоплює. Вражає.

Так от, Україна. Прогрес. Наші дні.

Це лікувально-профілактично-терапевтично-релаксаційний простір без будь-яких чуттів. Якщо більш людською мовою – це капсули, де панує повна тишина і темнота, відсутні кольори, запахи і смаки. Усі тілесні відчуття нівелюються наскільки це можливо, що дає змогу поринути в проміжний стан «між сном і реальністю».

Можливо, не ці стартапи, не ці ініціатори і не ці ідеї досягнуть піку у майбутньому – будуть тотожні, уже зараз запущений ланцюжок подій прогресу, що приведе до подібного. Що стосується особистого ставлення – мене це в однаковій мірі і лякає, і захоплює.  Цілком зрозуміло, що напрямок руху глобального людського прогресу рано-чи-пізно приведе наш світ до мальованої сьогодні футуристичної картини життя.

 .

Так буде. Не виключено, що саме наші земляки – українці – стануть серцем  і фундаментом цього прогресу. Про позитивне і негативне значення цього зараз говорити не будемо. Це два приклади передової, на арені глобалізації, української  думки. Я не досліджувала питання досконало, не гуглила і не вичитувала з літературних джерел. Просто в один день мені трапилось на очі дві ідеї, котрі уже турбують розуми мільйонів людей в Україні і за кордоном, про прогрес. І в цей один день я збагнула, що наша держава може виявитись центром, або іскрою футуристичного, фантастичного світу в якому уже давно живуть герої наших улюблених фільмів, книг та комп’ютерних ігор.