Нема потреби вкотре перераховувати відмінності в психології мужчини й жінки: про це написано чимало вчених книжок. Але ось в художній літературі щодо цього, схоже, існує велика прогалина. Бо хоча тривалий час літературу творили майже виключно чоловіки, проте жінку відображали згідно власної уяви, театралізовано, такою, якою б хотіли її бачити, і дуже часто жіночий образ не відповідав дійсності. Адже існує ряд фізіологічних, генетичних нюансів, про які послідовники Адама не те, щоб соромилися чи соромляться писати, а й просто не здогадуються, що таке щось має місце в її природі.
Отже, про жінку найкраще може написати тільки жінка. Серед плеяди авторок, які висвітлюють проблеми прекрасної половини людства, – Галина Козак, яка недавно презентувала свої книги в Залі літературної слави Львівської письменницької організації. Незважаючи ні на часові рамки (події в її творах відбуваються як у минулому столітті, так і в наші дні), ані на розмаїття жанрів ( були представлені повість “Таємниця”, роман “Дорога терном заросла” та книга художньої есеїстики “Вигнанці”), письменниця постійно звертається до життя жінки – з усіма проблемами, сподіваннями й розчаруваннями.
Враженнями від книг Галини Козак поділилися письменники Віктор Палинський, Леся Бернакевич, Володимир Кузик, Юрій Грешко, Галина Іванова. Модерував презентацію Олесь Дяк, який зауважив, що творчий доробок авторки варто розглядати в контексті можливості прийняття її в ряди Національної спілки письменників України. Василь Лило як голова оргкомітету Міжнародного літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска привітав пані Галину з відзнакою. Як виявилося, Галина Козак взяла участь в конкурсі цього року і перемогла в номінації «Проза». Але представники журі не знали ні її номера телефону, ні – адреси. І лише тепер пан Василь отримав нагоду привітати переможницю, вручивши їй диплом лавреатки першої премії й медаль.
Пресслужба Львівської обласної організації НСПУ
