Книжка. Історія життя однієї реальної людини. Варта уваги. Змістовно і щиро. Авторка ділиться своїм досвідом, болем і висновками.
Можливо, книжка більш жіноча, ніж чоловіча, але не залізно. Це не легесенький любовний роман, що читається за один присід. Це драма, повчання і сповідь вводночас. Рекомендую усім, хто прагне стати краще. А особливо тим, хто розчарований, ображений чи на роздоріжжі. Регіна Бретт може допомогти відкрити вам очі, а може і двері до нових можливостей.
Вивести головну думку з цієї книжки я не змогла. Вважаю, що це не потрібно. Структура і сенс цих мемуарів дозволяє читати їх неквапливо. Тут буквально подані 50 невеличких текстових уроків життя із досвіду однієї звичайної жінки.
Це вдруге, коли мені до рук потрапила книжка поділена на неквапливі міні-тексти. Як на мене, читати подібну літературу треба повільно, смакувати по історії за день. Так можна збагнути весь сенс. Так можна зробити правильні висновки. Так можна перейнятись і полюбити написане.
Авторка на прикладі власних трагедій і дилем розказує читачеві про засвоєну мудрість. Звичайно, всі ці розповіді можна сприйняти скептично, поки не прочитаєш. Навряд чи, знайдеться людина, яка перегорнувши останню сторінку скаже, що Регіна не права. Багато вистражданої мудрості на цих сторінках. Для авторки не було легким додуматись до цього всього. Можливо, деякі істини вона зрозуміла пізніше, ніж більшість однолітків. Не виключено, що вона робила досить упередженні висновки. І стовідсотково, Регіна Бретт мала доволі нетиповий погляд на світ. Саме такий комплекс якостей, обставин і рішень створив унікального письменника до якого варто дослухатися.
Вплинути на нас, на думки, судження і переконання, можуть лише незвичні та сильні люди. Такі, що змогли пережити «своє особисте пекло» вийти з нього живим, винести уроки і стати щасливим.
Кажуть, найкращий досвід – свої власні граблі. Раз за разом, наступаючи на них ми засвоюємо болісний урок. Так надійно. А на друге місце по силі я б поставила уроки із життя інших людей, котрі зуміли відкинути страх, сором і анонімність. Мало того, що вони змогли перемогти себе в складній життєвій ситуації, вони змогли без прикриттів розказати усе світові – так пошепки довіряються кращому другові у важку хвилину, так сповідуються священику, так тихо кричать, щоб достукатись до інших.
Великої сміливості та самозречення потребує щира розповідь про щоденну боротьбу із світом, долею, Богом і собою. Вона ж виказує велике благородство і бажання служити людям – ділитися своїми життєвими скарбами – мудрістю, слізьми, приниженням – із усім світом.
Світлана Кучпилюк