1.
Свої поетичні тексти вона пише найчастіше тоді, коли одразу відчуває музику в них. Тобто, висотує з поезії те, що, здавалося б, ще лише на стадії творчої інтуїції, на самих початках; зближається. Можливо, потребує точної корекції: „Загострюються щирі почуття”, „І звужується коло на краю”, „Я пильно буду берегти серця”. Вона ретельно прислухається та придивляється до ойкумени. Адже, саме, тут найцінніше.
Лечу зорепадом,
Тримаюсь орбіти.
За мною цим шляхом
Ідуть мої діти.
…Зумисне, не називав ім’я авторки, аби з’явилися якісь ознаки інтриги, зненацькості. Та й, у цілому, не вдаюся до творчих біографій на початку своїх текстів. Тут, особливий випадок. Синтез мистецьких обдарувань. Отож, Вікторія Бондаренко – поетка, композиторка, співачка. Львів’янка з перших своїх днів. Це, зрештою, і приносить у її літературну та музичну творчість вишукані урбаністичні мотиви та мелодику і, разом з тим, усвідомлені враження від живого Міста Лева.
Жваво. – Насичено. – Цілеспрямовано почуває себе у творчому процесі. Є авторкою восьми книжок поезії. Рясно пише пісні на свої тексти, нерідко на вірші інших поетів.
Не омину, що є популярною у Львові виконавицею шансону. Згадаю й про те, що Вікторія Бондаренко не цурається у своїй концертній діяльності й камерних сцен, як ось – в навчальних закладах, творчих Спілках, лікувальних центрах воївників, що нині б’ють ворога на фронтах російсько-української війни. Авторка пів десятка музичних аудіоальбомів.
2.
Маю перед очима найновішу книжку В. Бондаренко „Білий лебідь”, Львів, „Логос”, 2023 р., 111 с. Попередньо уже цитував саме з цієї збірки. Що характерно, поезомова її – стисла, виразна, без сумнівних сентенцій. Авторка наче сигналізує читальнику про справжню щирість, без – зайвини, без надуманих кучерявостей.
Відверто і щиро я каюсь.
Пробачте провини мої!
Я тут і я вам усміхаюсь,
Як сонце ранкове землі.
І у такій творчій манері уся поезія, розташована у цій книжці.
Думки, думки, мої думки…
Переплітаються, як нитки.
І в них – нові, немов бруньки,
І кожна гілочка до гілки.
Знову ж таки, одна з її основних поетичних категорій – „щастя”…
Щастя – воно, як пташка.
Відпустиш, – і не спіймаєш,
Як у пустелі ромашка,
Як дивовижу шукаєш.
Ці рядки відверто й вочевидь заточені на музичну гармонію, але зовсім не маліють і як окремі вірші.. Вони здатні виокремити для себе місце в душі кожного читача…
3.
Поезо-пісенність по-особливому сприймаю у віршах, присвячених Україні, Львову. Тут зумисне поєднується особисте та загальнонаціональне. Українське. Пісня вихлюпується, як вода виходить з берегів під час повені. А також – паводку світла та музики. Цим, передусім, сповнене серце авторки, відкрите для любові. Непідробно. Зворушливо. Українсько.
В калинових гронах, в колоссях пшениці,
Під лагідним сонцем земля процвіта.
Тут – чисті джерела та повні криниці
На многая благая вічні літа.
Львів у Бондаренко „летить у вічність, у плин віків”, „…манить під крило своє”, „…найперше слово і перший крок”, „…присвячу тобі ще одну пісню – облетить земну кулю спів”, „…від міста Лева почати путь”. Як бачите, тут немає претензійних словесних формул, герметичних строф; присутня лише любов: власне, „Яке це щастя тут народитись!” Часто у такій її поезії сприймаються Україна, Львів – як панорамні картини, шкіци, побачені ще у дитинстві, й супроводжують поетку та зафіксовані назавше.
4.
Окремим розділом книжки – „Пісні про війну”. Тут напружена і щира лірика. Справа, як на мене, не у якихось вивертах сатисфакції щодо окремих „актуальних” недотягнутих чи перетягнутих миттєвостей, просто поетка по-іншомиу писати не може. Щирість тут – не загравання з читальником, а прискіпливий опонент теми нинішньої війни в Україні.
Білий лебідь летить, білий лебідь!
Повернеться ще мирна весна!
Поетична діагностика Вікторії – позитивістська. Її ліричний герой вірить:
Дивлюся на веселку, добрий знак,
Надія на близьку вже перемогу!
Любов, надія і весна.
І віра з нами й ласка Бога.
Ллють дощі, поливають поля,
мочать кожного там москаля.
І тривають бої,
Проливається кров.
Але з нами – любов.
Тож тримаємось. Правда за нами.
Ми постали разом, як граніт.
За туманом будуть ще тумани.
Над рікою зорі ще зійдуть.
Білий птах злетить над головами,
Буде мир і буде світла путь.
Чи вдалося поетці сотворити оту очікувально-динамічну атмосферу, що її плекають батьки, дружини, діти… тих, хто зараз захищає Україну? Передати драматичний трагізм содіяного ворогами, окропити вірою прийдешню перемогу. Але є ще певний запас часу і можливостей, аби торкатися сокровенного. І віра, – якраз те, що найнадійніше… …У розмові з другом. Вірю.
5. P.S.
.
Вікторії Бондаренко – лише трохи за… Кульмінаційний період, аби проявити себе у творчості сповна та безоглядно. Саме цього чекають від неї шанувальники її талантів та Ваш Покірний Слуга.
І ще одне. Цитував із книжки поезію, не дотримуючись послідовності видання.
Віктор Палинський