У 2013-тому в нього був власний бізнес, можливість купити житло і подорожувати по світу. Одне не давало спокійно жити: на собі відчув усі недоліки ведення малого і середнього бізнесу, всі бюрократичні перешкоди. Хотілося все робити по-чесному, але ті люди, які повинні допомагати, першими ставили палиці в колеса: не заплатиш – не поїдеш. Тому він вирішив йти в політику. На момент початку Майдану Руслан Колєсніков очолював молодіжне крило однієї з політичних партії тоді ще Жовтневого району Дніпропетровська. Три роки тому 21 листопада він відзначав свій День народження. Але з 2013 року цей день став для нього днем початку боротьби з державною системою, яка триває й досі.
– Руслане, коли Ви вперше вийшли на Майдан?
– Коли в Києві вийшли студенти. Тоді нечисленний актив Дніпра вийшов на Європейську площу на підтримку студентів та їхніх вимог до президента Януковича підписати Асоціацію з ЄС. Був на площі щодня. У той пізній вечір, коли вперше в Україні побили майданівців, а трапилося це саме в Дніпрі, я поїхав додому: вирішив зібрати речі, виспатися та рушити до Києва, щоб на власні очі все побачити. Тоді ж, пам’ятайте, жоден канал не говорив всю правду до кінця.
Вранці дізнався, що хлопців побили. У той же день ввечері разом зі своїми тодішніми однопартійцями вийшов на Європейську площу, щоб показати тому злочинному режиму: ми не боїмося! Ну а коли побили студентів у Києві … Варіантів у мене не було – зібрався і поїхав у столицю. Переживши перший нічний штурм Майдану силовиками зрозумів, що дороги назад немає. Або ми зараз вистоїмо і переможемо, або потрібно просто зараз збирати речі і тікати з країни. Другий варіант для мене був не варіант (посміхається).
Тому були дні відсипання після безсонних ночей в очікуванні штурму, знайомства з людьми, розмови з якими надихали і навіть моментами змінювали світосприйняття. За все це я вдячний Майдану і навіть в моменти розчарування після Майдану, які, ніде правди діти, бували, я ні секунди не пошкодував що пройшов цей шлях!
– “Момент розчарування” у чому?
– У тому, що на крові Небесної сотні та героїв АТО у владу зайшли корупціонери і псевдопатріоти: вони з “честю” продовжують справи своїх “папєрєдніків”! У тому, що чиновники продовжують красти, “зливати” країну і безбожно брехати!
Іноді здається, що все було даремно… Але це не так! Українці стали іншими! Ми зрозуміли істинний сенс фрази “Україна в нас одна”! І я впевнений, що якби не російська агресія, ми б уже знесли і цю владу!
Я впевнений, що Революція Гідності повинна перерости у Революцію Свідомості. І цей процес вже почався, і його вже нікому не зупинити! Влада це розуміє і цього боїться, тому й лякає страшилками про повномасштабний наступ Путіна і різними “шатунами”. У тих, хто при владі є мета: зробити українців ще біднішими, адже так простіше буде голоси на виборах купувати. Ви подивіться на реальні рейтинги правлячих партій і президента… А бідними людьми простіше керувати – ось головний девіз влади. Але все ж один момент упускають можновладці: Україна вже не та, яка була ще три роки тому. Народ наш терплячий, але його вже навколо пальця так просто не обведеш. Ми зрозуміли, що таке почуття власної Переваги, заплатили за це безцінним – життями наших земляків, і не можна це недооцінювати І це головне досягнення Майдану!
Я хочу звернутися до кожного: будьте свідомими громадянами своєї країни!
– Як думаєте, чи покарають винних у побитті майданівців і розстрілі Небесної сотні?
– Вірю в це! І зроблю все, що може від мене залежати!
Знову ж таки, якщо говорити про Дніпро… Хочу закликати своїх земляків бути активними, ходити на судові засідання у справах побиття майданівців на Європейській площі і 26 січня під ОДА! Ми ж усі знаємо, хто за цими ганебними сторінками Дніпропетровщини стоїть!
Давайте згадаємо ті події: Євромайдан був розгромлений чоловіками в спортивних костюмах одразу ж після того, як пристав зачитав рішення суду про заборону проведення мітингу на Європейській площі. Був присутній тоді співробітник департаменту внутрішньої політики Дніпропетровської міської ради Станіслав Палій. Неподалік від нього стояв лише один міліціонер. На час зачитування рішення суду всі представники міліції, до цього чергували по периметру Європейської площі, сіли в автомобілі і роз’їхалися! Саме в цей момент на майданівців напали “спортсмени” і стали громити намети, валити на землю громадських і бити їх ногами. Після цього чоловіки в спортивних костюмах спокійно розбіглися, і тут же з’явилися співробітники міліції, які в підсумку нікого не затримали.
А 1 грудня “спортсмени” побили учасників Майдану, які прямували до Києва. Просто в центрі міста, біля автовокзалу. Тоді постраждав депутат Бабушкінського райради, помічник одного з нардепів Микола Хоменко. За його словами, нападники – професійні борці. Ще тоді він заявив, що швидше за все їх били ті ж “тітушки” тодішнього нардепа Івана Ступака, які розгромили євромайдан в Дніпрі. Адже ні для кого не секрет, що саме під цією людиною був силовий блок регіону і обласна Федереції дзюдоїстів. Міліція нападників і потерпілих доставила тоді в Кіровське районне відділення. Що далі? А далі – всі втекли до «братів»-росіян.
Але я вірю: ми покараємо винних!
– Руслане, 17 лютого 2014 року на Майдані в Києві Ви отримали поранення під час штурму. Через кілька днів були розстріли. Зараз багато людей невдоволені діями влади, але кривава історія Майдану все ж стримує від масових акцій протесту. Ви готові знову вийти на Майдан?
– Відповім коротко. Так!
