Ґордер Ю. Світ Софії. Роман про історію філософії. Перекл. з норвезької Наталія Іваничук. – Львів: Літопис, 2019. – 536 с.
«Сидить собі та птаха на грецькій сигмі, початковій літері слова “софія” – “мудрість” – сидить, звернена мовби людським обличчям до читача (таким є знак друкарні в італійській Катанії), і вдивляється в нього своїми величезними, на цілу голову очима. …”не плаче не співає”».
Андрій Содомора, «Наодинці зі словом»
Мовчить… Слова і книжки промовляють мудрим поглядом сови, мовчанням: «В мовчанні володіємо словами, / Та сказані вже володіють нами» (Сааді Ширазі, «Бустан»).
Світ, слово, філософія… Філософія – також слово. Що ж говорять про неї словники? «Філософія» – від грецького «любов до мудрості»; форма суспільної свідомості, яка виробляє загальний цілісний погляд на світ (Що не філософ – то інший світ!); наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення (Великий тлумачний словник української мови). Філософія – продукт суспільного замовлення. Насамперед тому, що, як зауважив ще на початку 1990-их Володимир Перхач («Роздуми»), «спільний істотний недолік усіх філософій – відсутність науково обґрунтованого методу в сенсі теорії великих систем». Ернест Резерфорд, лауреат Нобелівської премії з хімії 1908 року, якого вважають найвизначнішим фізиком-експериментатором ХХ століття, свого часу сказав, що тільки фізика є наукою, а все інше – «колекціонування марок» (фізика включає в себе математику й хімію – це три стовпи піраміди знань). «Мартенс і Шнедельбах розрізняють “філософію як науку”, що надає перевагу зв’язку з предметом, і “філософію як просвітництво”, що висуває на передній план ставлення суб’єкта до самого себе» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»). А Володимир Мельник стверджує, що «Філософія акумулювала історичний досвід людства в сенсі освоєння світу, можливостей його пізнання та перетворення, завдяки чому й виростає Дім бутття людини з фундаментально-визначальними метафізично-граничними його основами» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»). Освоїли, пізнали, перетворили, збудували Дім буття – а що далі?.. Зрештою: «Багато в небі й на землі такого, що нашій філософії й не снилось» (Ігор Мойсеїв). Філософія – коло, яке не має ні початку, ні кінця, але «Служити філософії – ось що таке свобода» (philosophiae service Libertas est), – стверджував Сенека. Філософія мусить бути цікавою і зрозумілою для всіх, бо вже в самому означені ми заходимо в суперечність: «… філологічно некоректне пояснення слова “філософія” як “любов до мудрості” не дає відповіді на питання, а радше порушує нові. Що таке мудрість? Як можна викладати “любов до мудрості”, а не “вчення про мудрість”? Як можна викладати і вивчати любов до чогось?..» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»).
Правдою серця, духом любові торуймо дорогу до серця людини. Саме про цікаву і зрозумілу філософію написана книжка, яка легко читається, але спонукає до глибинних роздумів: «Що таке людина?.. Чи буває життя після смерті?.. Звідки взявся світ?.. Бог сотворив Всесвіт, але як же бути із самим Богом, невже він сам себе сотворив із нічого?..» (с. 14–17).
Неможливо переповісти те, що потрібно читати роздумуючи. Книжка й заохочує до думної мандрівки у світ філософії – від мислителів Стародавньої Греції і до осмислення досягнень філософів сучасності.
Читаю далі… «…Всесвіт існував завжди, або колись він виник з нічого…» (с. 525). Я не знайшов у книжці відповіді на ці питання. З 1934 року відомою стала теорема австрійського професора Курта Геделя (1906–1978 рр. – австрійський логік і професор математики) про неможливість дослідити до кінця всі процеси будь-якої замкненої системи, не вийшовши за її межі. Сьогодні ми не можемо вийти за межі нашої Сонячної системи, а Всесвіту – й поготів… Подивований тим, що Юстейн Ґордер не обізнаний із працями Курта Геделя.
Бог не має ні початку, ні кінця. Бог – Абсолют: вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея) нічим не зумовлена (за словником). У книжці Мічіо Кайку «Фізика майбутнього» є розділ «Нанотехнології» (Все з нічого?); за Луї Пастером, – «Значення безмежно малого безмежно велике». Вчені Білоруської академії наук дійшли висновку, що ідеальний вакуум володіє колосальною енергією. Як її освоїти? Чи може її задіяти Той, що створив усе і всіх?! Бог – згусток енергії ідеального вакууму; ним є і за його допомогою все творить.
Тут варто звернутися до двох теорем Курта Геделя.
Першу згадує з розумінням Вадим Скуратівський у післямові про Паскалеві «Думки»: «Оскільки автор “Думок” “усе ж таки” математик, пригадаймо… теорему Геделя, яка пропонує розв’язати задачу виходу за її (системи, у якій ми живемо) межі». В теоремі йдеться про те, що в замкнутій системі ми не спроможні пізнати світ, не вийшовши за межі цієї системи (Всесвіту). Якщо Всесвіт має кінец, то за ним початок…
Перша і друга теореми – про неповноту, з яких випливає зрозуміле нам твердження: Бог, або вища Істота, є тим, що ми не в змозі зрозуміти; але Бог існує в розумінні; якщо Бог існує в розумінні, то можна допустити, що Він існує і в реальності; таким чином, Бог повинен існувати. Тут і пояснення сутності Бога і питання про те хто Його сотворив.
Окремої похвали заслуговує переклад книжки на українську мову Наталею Іваничук – досконале знання мови, текст легко читається, зрозумілий. Пригадалася презентація в 2007 році книжки «Наодинці з собою» Марка Аврелія, яку переклав Ростислав Паранько. Його думку пам’ятаю по сей день: «Перекладачеві важливо добре знати рідну мову, бо для інших мов є словники». Істина… Побажаймо книжці гарної дороги до вдумливого чита, щоб поєднати невидимою духовною ниткою, словом рідної мови народ України, бо це слово володіє нами, народом, об’єднуючи його в непереможний міцно стиснутий п’ястук, від чого залежить спільна доля всіх нас…
Богдан ДЯЧИШИН, член НСПУ,
лауреат премії ім. Івана Огієнка, м. Львів
.
