ІІІ Розділ авторської антології Марійської (Богородичної) поезії «ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!» має назву “СВЯТА ПІЄТО…”. У нім зібрано поезії пасхальної тематики невідомих українських авторів 20-70-их років минулого століття (багато з них опинилися в еміґрації в 30-40-их роках – сьогодні, в перші дні місяця травня, що принесли в Україну пасхальні свята, думаю, це актуально.
До того ж, тематикою ця поетична хвиля сягає значно ширше від теми виключно духовного змісту.
Упорядниця – Ірина Вовк.
*
М.Мартинюк
НА ХРЕСНІЙ ДОРОЗІ
Маріє, гляди!
Чиї це сліди?
Це сліди Твойого Сина,
Тут ішла Твоя Дитина,
Тож поглянь, іди!..
І Вона спішить,
На землю глядить,
Як багриться кров слідами,–
Він ішов туди з катами…
Цить, Маріє, цить!
Ось серед юрби
Провадять кати,
А на Ньому хрест тяженький,
Це Твій Син, Син дорогенький,
Подивись туди!..
І Вона глядить,
А серце щемить,
Бо побачила, пізнала –
Жаль стиснув, і заридала:
«Це мій Син терпить!»…
«Місіонар», Жовква 1937, число 4, ст. 73.
«Мій Приятель», Вінніпеґ, число 3, ст.3.
*
Володимир Янів
ОЧІ МАТЕРІ
(триптих)
І Мати Вчителя
Чом, – чому в очах Твоїх тривога?!…
Адже Син твій – обраний Учитель,
Цар-Спаситель,
Що ввесь світ віками ждав на Нього…
Ти ідеш сама житами,
У таких достойних шатах,
Вибрана поміж женами – Божа Мати!
Син Твій в слави ореолі!
Чи ж не чуєш слів: Осанна?!
В блеску сонця Ти у полі
Й жаху ув очах глибінь.
Слава – суєта оманна –
Й бачиш марево терпінь.
В золотих житах червоні маки
Кров’ю плигають в очах!
Навіть в сонці: паки й паки
Кров і жах…
–
ІІ Під Хрестом
Бавиться юрба нежданим видом:
На хресті Юдейський Цар – Месія…
І зрадіють, в котрий раз зрадіють
Вороги з пониження й обиди…
Під Хрестом великі очі
І шовкові чорні вії,
Смолоскипи серед ночі
Променіють…
Усумнились маловіри,
Як не стало в них Пророка…
Залишивсь лиш попіл сірий
По чудес палкім вогні!
Лиш у Тебе міць глибока
Й віра у грядущі дні.
Очі всепрощаючі, не месні,
Бачуть завтра й чину чин,
Як знов встане і воскресне
Божий Син…
–
ІІІ Тріумф
Знаєш, вже з’явився Магдалині!!!
Учням дав себе пізнать в розмові –
І Петрові!!
Що воскрес, вже всім відомо нині!
І вгорнувшуся в повагу,
Наче чудом не радієш,
Щастям виграного змагу –
Ти, Маріє?!
Ув очах знов вогневиці,
Як тоді, в Христа на страстях,
І завзяття в них блеститься
За всіх вірних, за мільйон,
Щоб лиш виграти, не впасти,
Щоб не вирвавсь кволий стон…
А враз з тим, для всіх любови море,
Повне материних сльоз,
Бо багато смерть поборе,
Як Христос…
«Нова Зоря», Чікаго 1968, ч.21, с.4.
*
Н. К.
З ЦИКЛЮ “МОЛИТОВ”
Буди, Госпоже, Милость Твоя на нас…
Буди нам Захистом,
Мати Небесна,
Радісно-болізна!..
Духа прияла Ти, матір’ю стала Ти Вічного…
Матір’ю стала, радість пізнала болісну…
Болізну радість,
Боязку радість,
Сльози без сліз…
Радість віддала Ти, муку прияла Ти горесну…
Муку прияла, Сяєвом сяєш Світові;
Буди нам Захистом,
В тугах і радощах,
Мати Пречиста!..
«Дзвони», Львів 1932, ч.2. с.81.
*
Дм. Лебяк, ЧНІ
“НЕУСТАННА ПОМІЧ”
У синіх, злотих барвах на іконі
У княжо-діамантовій короні,
Со спів жалінням, смутком ув очах,
З наляканим Дитятком на руках –
Святий Лука віддав, як міг, подобу
Чи швидше тінь не точну, хоч чудовну,
Цариці Світу, Янголів, небес
І Розподільниці всіх ласк-чудес!
То Мати Божа дивиться спокійно,
Вона ж придержує Христа постійно –
Об грудь Її оперся Божий Син,
Чи ж Він відмовить Їй хоч раз один?
– Благаю, Пречиста, за тих, що в нарузі,
Молю Тебе, прошу за тих моїх друзів,
Що в тюрмах, кайданах, розбиті у тьмі.
Не сам же я, чую життя мільйонів,
Кипить моє серце все гомоном дзвонів –
Мільйони голосять у бездні душі!
«Подай нам Ісуса – життя воскресіння,
З кайданів, з неволі подай нам спасіння,
Ти ж Мати Страдальна, Ти знаєш наш біль…
Подай же. Пречиста, ту Божу весну,
Пошли в наші руки обнову чудну
Та змий з сердець наших тюремну цвіль»!
«Калєндар Голосу Спасителя»,р.1949,с.3.
*
Василь Мельник
«ЗА ВСІХ МОЛИШИСЯ, БЛАГАЯ…”
«За всіх молишися,Благая…» –
З грудей народу пісня ллється,
А наді мною сум витає
І дим кадила в гору в’ється.
Студену плиту мармурову
Сльозами покаяння рошу
Й Тебе, Порадницю Чудову,
З глибин душі розради прошу.
Душа у мене смутком дише
І горло висохло зі жалю –
Хто ж мої болі приколише,
Куди, Пречистая, причалю?
Моє судно вітри розбили
В барвистих лунах озаріння
І керму жизні поломили.
Розвіяли мої стемління…
Чоло вінчають діядеми
Жаги, розбілля та сорому –
Розбиті всі мої тереми
Важкими грохотами грому!
Молися, Чистая, за мною
У Твойого Страдальця-Сина!
Бо йде борня… а я до бою
Така марна, слаба людина…
До кого ж, бідний, притулюся,
Як не до Тебе, Божа Мати,
З Тобою громів не боюся,
З тобою любо й умирати!
Твоєї помочі благаю,
Мою жагу до Тебе несу –
До Тебе йду, Тебе глядаю,
З Тобою все я перенесу.
«За всіх молишися,Благая…» –
З грудей народу пісня ллється,
А наді мною сум витає
І дим кадила в гору в’ється.
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1924, ст.72.
*
Василь Мельник
“В ТВОЇ ДОЛОНІ…”
В Твої долоні, Непорочна Діво,
Збери всі сльози тих, що потомились,
Зідхання тих, що їм в житті так сіро,
Бо на шляхах самі терни встелились.
Збери всі зойки тих, що марно впали
На роздоріжжях світової долі,
Що йшли в змаганнях, падали й вставали,
А врешті-решт діждалися неволі.
Перетвори в прокидану мережку
Буденність нашу сіру й нецікаву,
Розсип на нашу кам’янисту стежку
Барвисте квіття духового змагу.
Хай там, де було безпотішне лихо,
Надлине розмах льотів на вершини,
Хай без упину і без крику, тихо
Йде бій за правду всюди та щоднини.
Хай там, де всі вже опустили руки,
Найдеться хтось, що бодро заговорить
І світлом віри й справжньої науки
Борців за правду між народом створить!
Хай там, де смуток душі надторочив,
Де туга впала на людей, мов хмара,
Де хтось з дороги на безпуття збочив,
Хай стрепене їх ласка, або й… кара.
Хай там, де воля ніби сонна казка
Забуто гине на шаблях із стали,
Хай там, хай там Твоя велика ласка
Зворушить душі в змаг за ідеали!
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1934, ст.44.
«Калєндар Праці», Прудентопіль 1958, ст.3.
*
Теофіль
БЛАГОВІСТЬ
… Не знаєм, що ми і для чого
У крові-поті творим жертви,
Де нам початок і до кого
Нас поведе глуха тінь смерти.
У тьмі ми бродим, гріх наш давній
Стулив повіки, скривив гадку.
– О, хто віками, довгожданий,
Відкриє нам життя загадку?
Скажи, Юпітере-титане,
Для чого ставим пантеони?
Промовте, Молохи-тирани,
Скажіть Сократи, Ціцерони!
Чи все навік в землі загине
І з смертю все в нірван полине?
І хто зішле нам правди лучі? –
Кажіть, кажіть, о ви могучі!
… Радій, Невінчана Царице,
Бо Син Твій вкаже світу путі,
Пригорне страсних, смерть поборе,
Розсвітить тьму, обійме скутих
І двер спасіння світу втворить.
«Благовістник»,Ужгород 1943, число 4, ст.10
*
Дан Мур
ПІЄТА
Під блискавками стріл порозсіваних грому,
Голготу притьмарила темінь густа.
Роздерлась завіса Господнього Дому
І смерть усмирила страждання Христа.
На мить не вгасає біль-мука вогниста,
Сталить і вбиває у серце мечі
В Твоє непорочне і чисте, Пречиста,
І блідістю жаль ціпеніє в лиці.
Твоя не пробігла Голготи дорога, –
Прошибнув спис серце, струмить кров свята…
Збичоване тіло безсмертного Бога,
На руки й коліна складають з хреста.
У мармурній тверді Твій біль кам’яніє,
Та ніжністю рук знов до повних грудей
Пригорнеш і серця любов’ю зігрієш,
Предвічне і Віще Спасіння людей.
Свята Пієто! Твої муки і болі,
Небесного царства сягнули вінця.
Проси в Свого Сина нам кращої долі,
Щоб наші Голготи добігли кінця.
*
Іриней Назарко, ЧСВВ
…О, віри нам, зневоленим віками!
Ні атоми, ні космонавтів льоти
У дні страждань, хрестів важких Голготи,
Святий Покров, Пречистої руками!
І розпадеться прахом гріб неволі,
Воскресне правда до хреста прибита,
Заможе темінь, ночі злі недолі,
А Україна Ласкою сповита,
Здвигне прослави храм, під Сонцем Волі!
5.9.1962
«Світло» 1963, число 5, с.225.
«Світло» 1970, число 3, ст.86.
(З рукопису авторської антології Марійської поезії “ЛИКУЙ, КНЯГИНЕ!, 2014-2019)
Упорядниця Ірина Вовк – поетка, членкиня НСПУ.
М. Львів.
П.С. Видання змакетоване у Львівському видавництві «Сполом». Чекає на видрук.