(Омелян Лупул. Світе білий – світе чорний… Роман у новелах. — Чернівці: Рута, 2023. — 264с.).
Саме під такою назвою у видавництві Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича «Рута» побачила світ нова книга відомого на Буковині письменника, редактора, автора поетичних і прозових творів, блискучого майстра оригінальної восьмирядкової байки Омеляна Лупула.
Роман вийшов за фінансової підтримки заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Лауреата Гран-Прі XII Міжнародного гуцульського фестивалю та Мистецької премії імені Данила Щербаківського Юрія Павловича з Рахова.
Аделя Григорук — письменниця, членкиня НСПУ, заслужена працівниця освіти України — у своїй вступній статті до книжки зазначає, що «назва твору і символічна, оскільки життя кожної людини, як і персонажів цього роману, чорно-біло пересмуговане, і до певної міри сакральна, бо явилася авторові вві сні під час тяжкої хвороби. Ця фраза — світе білий — світе чорний — вимовлена Ароном Зельдовичем у найчорніші хвилини його життя, невидимою тінню тяжіє мало не над усіма персонажами роману — від першої новели до епілога, де її більше ніж через вісімдесят років повторить Олена Притика, також у чорні для всієї України дні»
У літературу О.Лупул прийшов у досить зрілому віці, але творчий доробок його вагомий — біля чотирьох тисяч поетичних і прозових творів, і біля тисячі п’ятисот байок, що вмістило 32 видання.
Омелян Лупул — дипломант XXIV (1996) і XXX (2002) міжнародних поетичних конкурсів у Мілані, нагороджений медаллю міжнародного конкурсу «Мир 2002» (Італія). Вірші О.Лупула, перекладені італійською мовою І.Трушем, вийшли в Італії м. Ареццо (Chimere e poesie ucraine. – Arezzo-Italia: De Filippis Editore,1992). Примірники книг О.Лупула «1000 байок», «Літо моє високе», «Свята земля» є у фондах паризької бібліотеки Симона Петлюри.
Радію за чудового майстра слова, бо зараз переді мною подарована ним нова книга — «Світе білий – світе чорний…» — роман, що вмістив у себе шість сюжетно завершених новел: «Полонез для Єгови», «Зірка», «Ювілей», «Лесик-Телесик», «Смерть Голіафа», «Артистка, або Крилата душа» та Епілог, який поєднав між собою всі новели.
В них Омелян Лупул порушує теми окупації Буковини фашистами і масового знищення єврейського населення краю («Полонез для Єгови»), теперішнього нападу путінської росії на Україну, вбивств й знищення всього, що дороге нам, українцям, а найперше — державного українського суверенітету («Епілог»)..
З кожною прочитаною сторінкою новел разом з героями починаєш переживати все, чим вони живуть. Поринаєш у світ їхнього життя, що вирує бурхливим потоком пристрастей і переживань, брехні та правди.
Радянський тоталітарний режим, вдаючись до геноциду нашого народу, переслідування української інтелігенції приніс людям важкі страждання, які ми бачимо на прикладі лупулівських героїв в новелах «Полонез для Єгови», «Зірка», «Ювілей» та «Лесик-Телесик».
Тема села, розкрита на кількох епізодах сімейно-побутового характеру у новелі-розділі «Смерть Голіафа», показує читачам, як здобувається перемога Добра над Злом, справедливості над кривдою, як вслід за злочином невідворотно приходить покарання.
Інші його герої — Андрій та Віола, взаємини яких передаються автором з переконливою художньою силою у новелі «Артистка…», вкладають значні зусилля і працю для щасливого сімейного життя, але через різні перешкоди не можуть досягнути своєї мрії, добитися очікуваного. Вони заставили переживати всі їх страждання і співчувати їм.
Омелян Лупул завершує «Світе білий — світе чорний…» епілогом, який, як зазначає письменниця Аделя Григорук «…служить важливим змістово-композиційним кільцем (рамкою): роман починається подіями Другої світової війни й закінчується сьогоднішньою війною росії проти України…»
В епілозі О.Лупул говорить про російсько-українську війну й повномасштабний напад росії на Україну, де росія постає найбільшим ворогом як нашої держави, так і світу. Скупе повідомлення, що лише у Волошки за нецілий рік повномасштабної війни привезли з фронту двадцять загиблих, якраз і є підтвердженням основної думки автора про росію як найбільшого ворога нашої держави, який лицемірно твердить, що ніякої війни не веде, — це всього лише спеціальна операція.
Агресор хоче стерти з лиця землі Україну, українську націю, мову, культуру, які в наш час стали могутньою зброєю, бо наші пісні, книжки, картини, фільми – це наші боєприпаси. Тому й О.Лупул разом зі своїм волелюбним народом воює на культурному фронті і своїм українським словом доводить правду про історію України, сьогодення та надії на майбутнє, про те, що кожен, в міру своїх можливостей, робить все, щоб Україна здобула Перемогу над оскаженілим терористом і душогубом — росією.
Роман «Світе білий — світе чорний…» знайде свою дорогу до сердець читачів, і в нинішній час випробувань та тривог зміцнюватиме дух і додаватиме сили в боротьбі, щоб все пройти, вистояти і перемогти!
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», м. Косів.
Омелян Лупул