Три роки тому на одній з центральних вулиць міста Чорткова було видалено 25 вікових акацій, частину алеї, що колись відмежовувала територію історичного Монастиря ордену Сестер Милосердя. Ті, дерева, що залишилися, було по-варварськи скалічено повним видаленням крон, яке компетентні служби назвали “обрізуванням старих дерев з метою омолоджування”.
Наслідком буцімто “омолоджування”, а насправді вандалізму стало всихання більшої частини “монастирських акацій” – що і варто було довести. Три роки мешканці міста мали можливість споглядати оті “монастирські шибениці”. А ми, “Зелений Світ”, намагалися розібратися у причинах правопорушень і довести, що системну практику догляду за деревами у місті варто все ж створювати.
Днями розпочалися роботи по видаленню загиблих внаслідок “омолодження” дерев. “Шибениць” вже не бачитимемо, то й добре? Але от чи хтось зробив висновки з цього прикладу? Маю побоювання, що ні.
Знищення монастирських акацій ми описали свого часу у статті “Чортківський цирульник“
На більшість запитань, поставлених у ній, досі немає відповіді. Не відомо, за чиєю заявою було прийнято рішення про рубку і обрізування (остання відповідь міського Голови зводиться до того, що то були “усні звернення мешканців вул. Бандери”). Чому ордер на рубку дерев був виданий до їхнього обстеження і розгляду питання виконкомом? Хто проводив рубку дерев? Куди поділися оті 25 стовбурів вікових акацій? Чому при проведенні “обрізування з метою омолодження” було порушено технологію і процедури, прописані у “Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах України“? Чому немає жодної документації, яка легітимізує таке обрізування – а повинен бути дефектний акт, пояснювальна записка до нього і кошторис.
Отже, дерева загинули. Їх варто було видаляти, це очевидно. Але перед тим все ж варто було б визнати, що ЗАГИНУЛИ ВОНИ ВНАСЛІДОК ВАНДАЛІЗМУ.
Тому ще у січні поточного року ми подали до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (ДЕІ) звернення, у якому зазначали, що у переважній більшості згаданих “монастирських акацій” після проведення “омолоджувального обрізування” ріст припинився. Тож обрізуваання 2017 року у даному випадку слід трактувати, як пошкодження зелених насаджень до припинення росту, що призвело до їхньої втрати. Пропонували ДЕІ провести обстеження дерев та за її результатом зробити висновок щодо наявності порушень природоохоронного законодавства, що призвело до їхньої втрати.
Хто може вгадати, яким був наслідок нашого звернення?! Правильно, ДЕІ ухилилася від участі у обстеженні. Хоча участь у комісії з питань визначення стану зелених насаджень представника територіального органу Держекоінспекції передбачена чинним законодавством України.
Забути і заспокоїтись? Але ж якби цей акт вандалізму стосовно “монастирських акацій” був у нашому місті єдиним. Практика варварського обрізування дерев триває, у чому можна пересвідчитись, проглянувши кілька фото. Процедурні і технологічні норми порушуються. Культура догляду за зеленими насадженнями у місті втрачена. Останнім часом отримання максимуму деревини у процесі догляду стало вагомим чинником самого догляду. Тому “догляд” інколи перетворюється на сплановане знищення дерев у кілька етапів: “омолодили” – “чомусь всохло” – спиляли – “деревина кудись зникла”.
У цій сфері десятиліттями бракує системи: не створено спеціалізованого комунального підприємства – балансоутримувача , не затверджено комплексної зеленої зони, не проведено інвентаризації зелених насаджень…
Але якщо ми не усвідомимо, що до дерев у місті треба ставитися не лише як до складу дров, а в першу чергу ЯК ДО СПАДЩИНИ, місто втрачатиме: у своїй красі, якості життя та безпеці своїх мешканців, туристичній привабливості…
