Сьогодні у всіх чортківських церквах було небагатолюдно. Зазвичай, святити паски (так було кілька років тому) чортківці йшли цілими родинами та сім’ями. Місто, на радість усім, попри політичні розбіжності, духовно розвивалося, єдналося у молитовній злуці. Сьогодні в країні війна – одні воюють і віддають своє життя за Україну, а інші виїхали за кордон…
А я сьогодні із своєю сім’єю і сусідами ходив на освячення пасок у монастирську церкву Преображення Господнього (наймолодший храм міста), припав молитвою й устами до Божого гробу – Плащаниці, яка символізує тіло померлого Ісуса Христа. Після усіх суєтних буднів, тільки тут, здається, у цій василіанській обителі, яка розташувалася неподалік автостанції під лісниною, розтривожені душі відчувають душевний спокій і умиротворення. Мимоволі подумалось: «Щасливою є лише та людина, котра живе у гармонії сама з собою і Господом Богом. Шукати щастя поза Церквою – марнославство».
Leave a Reply