Коли мені хочеться інноваційних образів і несподіваних рим – я беру до рук поетичні збірки Ігоря Павлюка. Цей талановитий поет вміє дивувати. До його скарбниці слів не проскочить жодна неповноцінна рима. Тут кожне слово – вагоме, стоїть на своєму місці і передає потрібні емоції.
Душа, що кровоточить
Душа поета кровоточить – наче свята ікона, що попереджає про лихо чи сходження Небесної Благодаті. Це його розпинали ті, хто кричав «Осанна!», і підтримували ті, в кого від народження чисті серця. Душа Ігоря Павлюка наче співає свою індивідуальну пісню. Через поезію все частіше її називають народною. Надтріснуте серце кигиче невтішною білою чайкою – над печаллю, розлитою, наче море.
Про що поезія Павлюка?
Ігор Павлюк пише про життя. Є у нього драматичні твори про часи козацтва і Запорізької Січі (поема «Бут»), є автобіографічні твори, як-от роман у віршах «Паломник». Але найближче кожній людині, звісно, любовна лірика – можу порекомендувати збірки «Чоловіче ворожіння», «Скляна корчма».
Любовна лірика у Ігоря Зиновійовича – княжа, звитяжна, глибока; із корінням, що губиться десь у початках Роду. Ця любов – відчайдушна, страшна у своїй красі, невідворотна, істинна і трішечки груба. Герой поетичних творів Ігоря Павлюка розуміє повій і тих, хто кохає раз і на все життя. Поет любив різних дівчат, і кожна з них свого часу була для нього натхненницею, Музою, Єдиною…
Любов охоплює більш широке коло понять, ніж просто пристрасть між чоловіком і жінкою. Це краса міфічних істот, таких як мавки; свята любов до ближніх, включаючи ворогів; усепрощення мудрого старця, який у свої 50 років збирається податися у ченці.
Віршовані рядки – як окрайці хліба…
Я би могла привести безліч витягів із творчості талановитого письменника, від яких ви, шановні читачі, були б у захваті. Але дуже важко щось відкинути як зайве – бо тоді не повністю передається уся та Магія, яка вкладена поетом у його твори. Коли хочеш щось подати публіці окремо – то наче відриваєш мˊясо від живої плоті, чи розтрушуєш голубам хлібні крихти, коли у всьому світі панує голод… Тому раджу читати твори Павлюка повністю – захлинаючись, цілими збірками…
Майстер, що вміє творить Дива
Ігор Павлюк – людина, якій життя дарувало і радість, і горе. Йому є про що розказати своїм читачам. Навіть ті люди, які стежать за творчістю поета постійно – кожного разу дивуються, знаходячи в нових віршах вирізьблену до найменшої деталі образність, свіжі несподівані рими, глибокий зміст і нову життєву історію.
Ігор Зиновійович усе переживає в собі. Коли його почуття лягають на папір – душі нібито стає на хвильку легше, а потім вона знову переймається вселенськими печалями. Отакий він – Майстер, що творить Дива. Щирий і чистий, чесний і добрий. Справжній, живий; серед тих, хто на Землі. І це саме той випадок, коли поета цінують ще за його життя…
Ольга Клюєва