Святе Письмо під грецьким словом «прощати» розуміє значення «відпускати». Під прощенням, без сумніву, мається на увазі вибачення кривдникові його усіх неморальних учинків. Наш Спаситель учив своїх послідовників молитися саме так: «Прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному» (Лука 11: 4).
Ми прощаємо іншим, якщо відпускаємо образу і не вимагаємо компенсації за біль чи втрату, яких зазнали. Біблія вчить, що до прощення нас має спонукувати безкорислива любов, адже вона «не веде лічби образам» (1 Коринтян 13: 4, 5). Тому, образно кажучи, любов і є власне цією теплою силою прощення, що не фіксує й не зберігає в собі жодної кривди.
Проте Бог не прощає людям, що грішать свідомо й умисно і які не хочуть визнавати своїх помилок, змінювати поведінку та вибачатись перед тими, кому завдали шкоди (Прислів’я 28: 13; Дії 26: 20; Євреїв 10: 26). Такі нерозкаяні грішники назавжди стають ворогами Бога, тому Він не вимагає, щоб ми прощали тим, кому Він не простив (Псалом 139: 21, 22).
А що, коли хтось повівся з нами жорстоко і не хоче вибачитись або навіть визнати свою вину? Біблія радить: «Відкинь гнів і залиши лють» (Псалом 37: 8). Хоча в нас може не бути підстав для прощення, однак не дозволяймо гніву нас поглинути. Покладаймося на Господа, який обов’язково притягне кривдника до відповідальності (Євреїв 10: 30,31). А в майбутньому Бог подбає про те, щоби душевний біль чи почуття образи, які гнітять нас сьогодні, зникли назавжди (Ісаї 65: 17; Об’явлення 21: 4).
Якщо ми позбуваємось гніву та образи, це позитивно впливає на наше здоров’я, допомагає нам зберігати спокій і відчувати більше радості (Прислів’я 14: 30; Матвія 5: 9). А щонайважливіше, коли ми прощаємо іншим, Бог прощатиме і нам (Матвія 6: 14,15).
Зиновій Бичко, журналіст