Як ви думаєте-гадаєте, важите-розважаєте, чому імпульсивний Хвильовий сторонився й стрімголов утікав геть від москви, а неокласик Зеров підтримував його в цьому й завертав отару „до джерел”?!
Наперед згоден, що клята зненавида не тільки не бачить, не видить, а й не відає, не знає Істини. То хто ж кого ненавидить споконвіків: чи не апологети імперії зла, бо не хочуть знати Правди, перекрадають нашу спадщину й ніяк не унезалежняться від обкраденої Вкраїни. Коли ж Тарас Шевченко, а вслід за ним Льоня Кисельов кажуть „ненавиджу”, то мають на увазі інший аспект проблеми: не можна любити лихого й злого в людях і в народах! Йде не тільки про москаля чи змоскалених, а й з’юджених загалом. Не майте ілюзій: орда не змінить своєї нагло здобичницької специфіки, бо спотворена мішанкою незворотніх мутацій свої первинних сутей й обтяжена переситом патологічно зміщених акцентів, а все ж значну ж частку загалом угрофінського й тюркського мутанта становить дохле хахляцтво перекинчиків й манкуртів, які й „плодять” ідеологію конгломерату: самі з’юдились у хозарськім москвотяпстві, й нас тягнуть у прірву виродження. Логічно, що через безпідставне й певно ж мимовільне обстоювання інших „народців” (інородців?), а по суті москви, пораженці тут же переходять до захисту „недосконалого жіноцтва”, взоруючись, так би мовити на слабшу стать. Тимчасом духовна сила не залежить від статі. Хто сильніший: Леся Українка з Ліною Костенко, чи Коротич з Олійником? На жінку я дивлюсь знизу д’горі, „щоб летіли зіроньки між рук” й бачу Бога – в цьому, звісно ж, юначий максималізм захоплених Ідеалом. Чоловіки ж залишаються, в певному розумінні дітьми, бо не народжують: тим більша моя повага й любов до жіноцтва та материнства. Може, це й марнота марнот, але є щось поза статями: скажімо, чи має стать тонша природа людини, тобто душа? Всі створені за образом і подобою. Хто відступивсь, неминуче деградує. Христос тому й сказав „Я приніс вам меч”, щоб ми стали воїнами Христової Січі. Правда ж не тільки достовірність й справедливість, а й первобутні знання-віди: ПРА-ВІДА! Неру поправляв московських „учьоних”, мовляв, не „веди” а „віди”! „Відати-знати”, „дідо Всевідо” – це ж так по-українськи! Ну, а щодо грошей й загалом „мошонки-момони”, то вони роблять із людей нелюдів. Ніколи не поміняю велику Тайну Життя на існувально угодовську „загадочность” виживання. В мене, як у Винниченка, чесність з собою, але (соб сабе!) з протийдучим вектором, пак зарядом… От я й попався в сильце й, бач, оправдуюсь, хоч варто було б прикритись класичним „ми просто йшли” та „у нас нема…” і все в тому дусі. Чи як? Сяк чи так – психологія досліджує розмаїті можливосоті психіки, якісь такі закони й закономірності умовного й безумовного, аж, бач, психопатії увіч засвідчують зміщення норм у ненормальність, „узаконюють” беззаконня у поведінці людей і народів . Що ж, диму без вогню не буває: десь ми й переборщили, й не чоловіча це справа ліпити вареники. А все ж паляниця ж, як пух, як дух, як милеє щастя й чи хтось перевершить непоторно божественну, рільничо-хлібородну традицію осілого куховарства?! Бо й що б чоловік робив без матері-матерії: ми ж тут у тимчасовій гостині. Богонадхнення не просто улюблене слівце: без Богонадхненності найбільша геніальність не варта й ламаного гроша! Любі мої, не йдіть у найми до диявола: вас Бог любить і благословляє на святу битву з антиподом Творця!
Богдан Чепурко.