Тотожність та інгредєнти ейдетичної пам’яті

У другій половині 2025 року вийшла друком книга-білінгва перекладена українською мовою, кашубського поета Томка Фопке, (кашубською: Tómk Fópka) «Апокрифи та інші вірші» / «Apokrifë ë jiné wiérztë» (Люблін-Хващино, 2025). Переклад на українську мову здійснив поет Тадей Карабович, а редактором збірки був Остап Ножак – поет та літературний критик. Обкладинку оформив відомий художник Мацєй Тамкун (Maciej Tamkun) який живе у м. Вейхерово на Кашубах.

Збірка віршів кашубського поета, композитора, співака та суспільно-культурного діяча Томка Фопка (Tómk Fópka, поль. Tomasz Fopke; нар. 10 липня 1973 року в Гдині) під назвою «Апокрифи та інші вірші» є спробою перекладацького дискурсу українською мовою. Це нелегке завдання, адже багатогранна творчість поета є важливим явищем в кашубській культурі. Тому за своєю концепцією книга складається з широкого перекладацького вибору. Збірку відкривають патріотичні вірші та твори написані до певних нагод в житті автора. Основну частину збірки складають вірші, взяті з різних галузей творчості, від творів на фейлетонну тематику, віршів для дітей, до циклів «Апокрифи» та «Світлини слів». Представлена ​​таким чином перекладацька стратегія певною мірою впорядковує для українського читача, цікаву та багатогранну творчість поета. До збірки «Апокрифи та інші вірші» увійшли також оригінальні вірші Томка Фопка, написані кашубською мовою. Звідси можна порівняти перекладацьку майстерню та запропонувати добірку творів  для кашубського читача.

Біографія поета багата та різноманітна. Tómk Fópka є автором ряду літературних видань, зокрема: любовної лірики „Szlachama kùsków” (2003) i  “Szlachama wzdichnieniów” (2007), “ESEMESË do Pana Bòga (2007), етюди „W jãzëk zgëldzony” (2010), „Z drodżi” (2012), „Czë mùcha mô jãzëk? – Wiérztë dlô dzecy” (2016), „Mòrtualia” (2016), Tómk Fópka. „Z Regionu. Antologiô lëteracczich zbiérków z lat 2002-2012” (2018), „Sonetë” (2021), „Kolędy wejherowskie. Wejrowsczé godowe spiéwë” (2022) та сатирична поема „Przigòdë Téfka Bùcajka” (2024).

Поет перекладав польську поезію кашубською мовою, зокрема твори Юліана Тувіма («Nôsnôżniészé wierztë dlô dzecy») та Яна Бжехви («Brzechwa dzecoma»). Переклав твір поетеси Яніни Осевської «Жінка в сукні застібнутій ззаду на ґудзики» («Białka w sëczence zapinóny slôdë na knąpë»). Його твори та переклади включено до списку літератури з основної програми навчання кашубськї мови.

Творчий шлях поета Томка Фопка пролягає через дві тісно пов’язані між собою культури – польську та кашубську, щоб зрештою стати виміром власної рідної тотожності поета. Таке розуміння симетрії – занурення в обидві культури, дає можливість шукати відповіді на найважливіші питання, що хвилюють творця. Вони включені в його літературний шлях та в його творче осмислення кашубської пам’яті та ідентичності. Отже, це є філософське питання про тотожність та інгредєнти ейдетичної пам’яті, яка здатна відтворювати історію предків та відроджуватися. У цьому допомагають складні поетичні строфи, створені з використанням звуків рідної мови, завдяки чому вони стають новим виміром кашубської тотожності в сучасну епоху.

Створюючи свою Вавилонську вежу, поет розмірковує над темами близькими його поетичному баченню. Отже, вони стають для нього суб’єктивним обов’язком. Вони містять приватні топосові образи серця, мотиви які повторюютья та усталені в закономірностях. Для поета вони є актуальною повинністю його місії перед власною культурою та світом. Провідним мотивом топосів поета є тотожність, але також сутність слова та музичних звуків у творчому біополі, яке випливає з факту, що кашубський творець є чутливим до світу композитором і співаком.

Про кохання…

Я люблю Tебе сумну:

– як цінують чорного кота вночі

– як оплату податкової вимоги

– як одяг, який я не люблю носити

– як парасольку під дощем, перевернуту вітром…

Я люблю Tебе в радості:

– як м’ятну цукерку від дідуся в губі

– як спати на п’ять хвилин довше вранці

– як міцно натруджені руки

– як невинний сміх дитини…

Люблю Тебе таку,

Якою ти є насправді

З Тобою хоч вічність

Хвилина врятує…

Хващене, 11 грудня 2022 року. 10.37 п. о.

Або, як у творі присвяченому дітям, але з ширшим філософським контекстом  ідентичності. Отже з елементами ейдетичної пам’яті – тобто такої, яку можна назвати фотографічною, бо вона є носієм чогось дуже важливого для автора:

Дітям – 3 (У дорогу)

Завжди, перш ніж вийти з дому,
Треба виглядати як людина –
Я приводжу в порядок своє взуття
Не забуваючи про шнурки…

Я застібаю ґудзики, де потрібно,
Я пам’ятаю, щоб застібнути ширінку
У кашубів мають бути чисті нігті
Моя донька пишається – гарним волоссям…

Перш ніж піти, я пам’ятаю,
Щоб бути з рідними в гармонії,
Стежки можуть бути звивистими
Хто знає, куди вони приведуть…

Хващине, 13 січня 2024 року, год. 20. 01 п.п.

Уособлення поетичного слова помітне в циклі автора «Апокрифи», який був винесений до заголовка книги. Цей цикл, важлива частина творчості кашубського творця.  Будучи композитором релігійних кашубський пісень, їх автор часто відкликується до апокрифічної пам’яті. Для Томка Фопка, в контексті його власної творчості, апокрифічність означає ідею контексту, перекладену на його власний поетичний діалог з богословською думкою. Втім автор свідомий, що термін цей не порушу релігійної правди, а в богословському сенсі її доповнює. Для поета апокриф – це ширший когнітивний фон – це приватна мова його поезії про емоції, почуття, хвилювання чи спостереження.

Апокриф – 46

Раптово згасло світло

– Йосипе, засвічу ліхтариком

Наш осел це є чесний віслюк

Не знає, куди йому прямувати

Зупинився, і дивиться на зорі…

– Це бo так треба

За цими двома соснинами

Праворуч…

А там за цією горою

Ще шість раз Богородице Діво

Аж до озера –

Сказав Йосип.

– Так звичайно одначе

Віслюкові байдуже!

Сказала Марія

Втім прямуймо за вказівкою

Навігації в телефоні,

Який я від архангела Михайла

В рекламі набула…

Колечкове, 28 грудня 2021 року, год. 7.36 до обіду

У творчості поета варто виділити кілька стилістичних тропів. Вони мають вимір художньої риторики, що міститься в алегорії, метафорі чи персоніфікації світу, але також в антифразі, як для наприкладу в поетичному циклі «Світлини слів», незвичайній формі вираження в сучасній поезії.

Із серії: Світлини слів – 139

Три п’ятих  груші
Приголомшило
Обірвалася плівка

Було так солодко
Чудово
Сік плив бородою…

(…)

Все горе

Розкрито
Ранкове світло
А ти укушений

Такий
Хіба тобі не соромно..?

Хващине, 28 вересня 2024 року, год. 10.06 ранку

Як бачимо поетичні образи автора складні. Їх треба читати уважно, щоб зрозуміти суть поняття, що поезія справді говорить мовою серця і є відбиттям емоції, почуттів та авторського замислення.

Цей короткий виклад художнього сприйняття книги, що міститься в перекладацький стратегії автора «Апокрифів та інших віршів», дає біополе для літературної дискусії про творче сприйняття поезії кашубського поета. Світ поезії Томка Фопке стає когнітивним і починає виходити за межі власної кашубської культури та літератури.

Люблін, жовтень 2025

Тадей Карабович,

 Національна спілка письменників України

Тадей КАРАБОВИЧ – поет, перекладач, літературознавець, літературний критик. Член Спілки польських літераторів Люблінського осередку та Національної спілки письменників України. Постійний автор журналу «Золота пектораль» та Pisarze.pl. Член редколегії «Літературної України» і журналу «Сівач». Головний редактор щорічника «Український літературний провулок» (з 2001 р.). Живе в Любліні (Польща).