Вважаю, що мені пощастило навчатися саме в Косівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, де здобував фахові знання на відділі художньої обробки шкіри. Тут працювали люди, які добре розуміли, що молодь — майбутнє країни і тому тратили свій час, свої сили для того, щоб навчити, відкрити нам шлях у творче життя. З ними приємно було спілкуватися, ділитися своїми поглядами, успіхами чи проблемами.
Серед них хочеться назвати представників старшого покоління — ветерана педагогічної праці, члена НСМНМУ Прощука М.Ю, який віддав 33 роки викладацькій роботі, Чіха В.В. — викладача композиції та роботи в матеріалі, І.А. Фіцича — завідувача майстернями відділу художніх виробів зі шкіри, Вірозуба В.Г. — викладача композиції та роботи в матеріалі, Я.М. Кіндій — викладача роботи в матеріалі.
У своїй короткій розповіді поведу розмову про Івана Антоновича Фіцича, який для мене і моїх однокурсників був наставником, вчителем, товаришем і творчим порадником. Запевнюю, що це не голослівний пафос. Ще в училищі відчув, що Іван Антонович тут як батько. Студентів виховував терпляче, доброзичливо навчав майстерності. Він педагог від Бога, а Божа іскра запалюється не в усіх, а тільки в обраних, які не лише самі горять, а вміють захоплювати душі інших. Іван Антонович наполегливо викрешував в наших душах оці творчі іскорки.
Ми, студенти, любили з ним працювати, вчитися в нього. Відповідно прислухалися до його порад, рекомендацій і були його добрими друзями. У процесі навчання Іван Антонович пропонував братись за нескладні замовлення, на які я з охотою згоджувався. Навчав і дозволяв працювати на його якісній машині, де можна розкроїти чи зробити певні деталі тоншими. Не завжди все вдавалося як слід і вчасно, але наставник вселяв віру та впевненість у своїх силах, давав поради: «Сьогодні не вийшло? Не засмучуйся. На все свій час. Завтра буде краще».
Запам’яталося на все життя, як він звертав увагу на матеріал, з яким ми працювали: «В роботі зі шкірою помилок не має бути, це не папір, де можна витерти щось гумкою. Якщо зіпсував, це виправленню не підлягає, хіба — на сміття». І тепер в своїй творчій роботі я дотримуюсь усіх настанов мого вчителя.
Декілька слів хочеться сказати про життєвий шлях Івана Фіцича.
Він виріс у мальовничому селі Нижньому Березові, що на Косівщині в сім’ї службовців: тато був лісничим, мама — бібліотекаркою. Навчався в місцевій восьмирічній школі. Вчився добре. Захоплювався малюванням, різьбярською справою, бо дідусь на всі Березівські села був дуже добрим столяром і вчив й онука азів деревообробництва. Мріяв про здобуття художньої освіти і в 1977 році вступив на навчання в Косівський технікум народних художніх промислів ім. В. І. Касіяна на відділ художньої обробки шкіри. Служив в армії, після чого довершив навчання та успішно захистив дипломну роботу в 1983 році.
На формування його творчої особистості значний вплив мав Роман Іванович Пророк, який зумів прищепити юнакові велику любов і повагу до обраного фаху, навчив таємниць ремесла. І.А.Фіцич завдячує доброму і щирому педагогу своїми творчими здобутками.
Вісім років він працював творчим майстром-надомником у ВХО «Гуцульщина», виготовляв унікальні вироби зі шкіри; з 1991 року — у Косівському технікумі народних художніх промислів: спочатку лаборантом, пізніше — завідувачем майстерні кафедри художньої обробки шкіри в інституті, — до 2019 року. Паралельно здобув вищу освіту в Косівському інституті прикладного і декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, зараз працює у власній майстерні.
Майстер-художник Іван Фіцич більше 40 років займається виробами зі шкіри. Творча робота весь час була головним стимулом для життя і діяльності.
Ще за часів навчання він виявив свій художній почерк, визначив тематику та призначення виробів.
Іван Антонович має різні вподобання, мисливство і рибальство — одні з найулюбленіших. Полювання — це вихід на природу, спілкування з нею, насолода від вражень. Не дарма в нашій мові людину, яка полює, називають мисливцем, бо, очевидно, це слово походить від «мис-лить»,«думає». Я щиро вдячний своєму старшому товаришу, що завдяки йому не раз був учасником таких виходів на природу, навчався стрільби, носіння мисливського спорядження..
Основною спеціалізацією І.А.Фіцича є шкіряні речі для полювання, чоловічі пояси, сумки. Майстер розробив серії мисливського обладунку: патронташі, сумки, футляри для ножа і вогнепальної зброї, наплічники. Важливою ознакою творчості І. Фіцича є створення тематичних наборів мисливського спорядження, диференційованих за видами полювання (на зайця, перепілку, лиса, кабана та ін.). Від цього залежить склад предметів у наборі, конструкція, розмір, спосіб оздоблення та задум художньої форми і декору. Відповідно такі твори мають назви «Гончак», «Перепілка», «Кабан», «Праліс», «Едельвейс», « Мюнхгаузен», «Олень», «Вовк».
Важливою ознакою художніх виробів зі шкіри І. Фіцича є їхня функціональна відповідність: зручність, легкість, конструктивна досконалість. Така особливість стала провідною у виборі способів декорування. Майстер використовує техніку гарячого тиснення металевими матрицями, декоративні машинні шви, оздоблення металевими блочками та цвяшками, які доповнює тонуванням, плетінкою та випалюванням.
Виготовлені Іваном Фіцичем шкіряні вироби для полювання є іміджевими предметами мисливців, атрибутами, які перетворюють найдав-ніше буденне заняття людини на урочисте чоловіче дійство.
Тема природи наявна і в інших роботах майстра. До них належать фотоальбом «Сліди», сумки «Орел», «Калина», де не тільки збережено зміст, але й передано відповідний характер зображеного.
Загалом, основною ознакою робіт І. Фіцича є чітка конструкція і виважена форма, досконалість декору і швів, художня образність, що неодмінно зв’язана з природою. Ці роботи можна назвати модними, бо модним можна бути й на полюванні, адже і тут треба мати свій стиль. Мова йде не тільки про одяг, а й про аксесуари та спорядження.
Асортимент майстра широкий: іменні адреси з портретами відомих людей (техніка випалювання), вітальні адреси та кубки, жіночі, чоловічі сумки та аксесуари, чоловічі куртки, пояси, офісні книги, оправи.
Майстер брав участь у фестивалях, виставках: 2010 рік – місто Львів, Міжнародний фестиваль «Фестини Діани», отримав диплом; 2010 рік — місто Київ, «День міста», нагороджений грамотою; 2013 рік — виставковий центр ВДНГ, місто Київ, виставка «Мисливське спорядження», нагороджений дипломом.
В статті про творчість майстра художньої обробки шкіри Івана Фіцича «Аксессуары для охоты Ивана Антоновича Фицыча», опублікованій в журналі «Оружие и охота» (2010, №8, с.66-67), журналістка Марина Савченко зазначила: « …О таких людях говорят «мастер от Бога», я бы добавила еще, что этот человек — подарок миру с далекой Гуцульщины».
Про унікального майстра Івана Фіцича у 2010 році знято фільм студією «Майстер-клас з Наталкою Фіцич».
А ще Іван Антонович дуже любить співати і сам створює співаночки на різну тематику.
У праці він був прикладом для студентів. Він пам’ятає своїх учнів. Та й учні його не забувають. Бо якщо наставник доброзичливий і вміє розгледіти необхідні для творчості здібності — вони, як правило, швидко засвоюють його науку і розкриваються до глибини душі.
На сьогодні І. А. Фіцич — знаний спеціаліст у царині художньої обробки шкіри на Гуцульщині. Його заслуга — у відродженні давніх традицій народного ремесла та потужному їх примножені у власному творчому доробку.
Юрій Порох,
провідний фахівець КІПДМ ЛНАМ
