У Києві вже стали традиційними спільні соціокультурні заходи на ушанування Маґтимґули (Махтумкулі), майстра поетичного слова, всесвітньо відомого поета, філософа та мислителя 18 ст., за участі представників Посольства Туркменистану в Україні і працівників бібліотеки імені Махтумкулі. Ім’я туркменського поета Махтумкулі бібліотеці ЦБС «Свічадо» відділу культури Святошинської РДА присвоєно 1972 року.
Наприкінці листопада 2025 р. затишна зала бібліотеки в рамках спільного проєкту «Україна – Туркменистан: культурне взаємозбагачення» вітала учасників поетично-музичного вечора «Духовні світочі: Сковорода і Махтумкулі».
Завідувачка бібліотеки Юлія Лопата ознайомила присутніх з культурно-просвітницькою діяльністю бібліотеки та музею Махтумкулі, експозиції якого розміщені в бібліотеці.
Учасників заходу ‒ освітян, школярів, науковців, творчі колективи, бібліотекарів ‒ привітав Перший секретар Посольства Туркменистану в Україні Сердар Какаджанов, який розповів про значення творчості Маґтимґули для туркменів та про ушанування його пам’яти на батьківщині поета.
Доктори філологічних наук Микола Васьків (професор, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства КНУ ім. Т. Шевченка, лауреат державної нагороди Туркменистану «До 300-річчя Маґтимґули Пираґи») та Юрій Пелешенко (провідний науковий співробітник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України) поділилися своїми науковими спостереженнями щодо творчості Маґтимґули і Григорія Сковороди.
На переконання Миколи Васьківа, Маґтимґули Пираґи, ‒ геніальний поет, що успадкував талант віршування від свого діда і батька. Він отримав ґрунтовну освіту, багато мандрував, шанував свою родину та її звичаї, опанував скотарство, лимарство, ковальство та золотарство. Через усе життя, як духовний скарб, поет проніс кохання до дівчини Менглі, якій не судилося стати його дружиною, але яка стала його музою у творчості. Сповідуючи суфізм, Маґтимґули Пираґи у своїх творах поетизував чесну працю і духовні цінності. Писав поезію живою розмовною мовою, і саме тому багато його віршів виконувалися народними співцями – бахші.
Юрій Пелешенко наголосив на спільних рисах творчості видатних митців 18 ст. Зокрема зазначив, що на світогляд Григорія Сковороди певний вплив мав ісихазм. Згідно з цим ученням, увесь світ пройнятий животворчою Божественною енергією, яка виступає проміжною ланкою між Божою суттю й людьми. Найвищою метою ісихаста було досягнення містичного поєднання людської душі з Богом в одну іпостась через подвиг, благодать і молитву шляхом самовдосконалення.
На творчість Махтумкулі вплинув суфізм, згідно з ученням якого людина, як і все суще у світі, є частиною світової душі, що божественно розлита у світі.
Найвищою метою життя як суфія, так ісихаста було досягнення містичного єднання душі з Богом. Таке єднання неможливе без любові.
І в українського, і в туркменського мислителів любов виникає в серці. Вони обидва вважали, що лише завдяки нерозривності любові та віри можна вийти за межі тлінного. Без любові та віри немає ні добра, ні зла. Це вони роблять людину безсмертною. Тому Махтумкулі пише: «Любові дар шукаю я», бо «душа (без любові. – Ю. П.) – як пташка без пера».
Так само для Сковороди головне в людині – серце, що породжує думки, прагнення. Серце – «іскра Божої правди», «корінь життя й обитель вогню та любові», «серце чисте, зерно, що проросло небеса й землю, рука, яка тримає в собі коло земнеє і порох нашої плоті».
Обидва поети були новаторами в галузі віршування, обидва були мандрівниками, наголосив Ю. Пелешенко.
Однак існують і суттєві відмінності у творчості поетів. Коли Махтумкулі відходить від книжної мови тюркі й починає писати народною туркменською, то Сковорода продовжує творити старою книжною мовою. Так само у Сковороди ми не читаємо інтимної лірики, а у Махтумкулі такі вірші складають суттєву частину його творів.
Сковорода і Махтумкулі, спираючись на традиції своїх національних культур, християнської та ісламської релігійних традицій, відіграли велику роль у становленні й розвитку модерних націй, відповідно, української та туркменсько, підсумував учений.
Тематична виставка картин та відео презентація про культурно-парковий комплекс «Magtymguly Pyragy» на честь 300-річчя Маґтимґули Пираґи в Ашгабаді, про величний монумент туркменському митцю, а також про пам’ятник Григорію Сковороді на алеї відомих поетів увиразнили тему дружби туркменського й українського народів, єдність культурної спадщини людства.
На заході прозвучали твори обох поетів, музичні мініатюри за їхніми віршами, а також на вірші Т. Шевченка, народні туркменські та українські мелодії. Їх виконували представника туркменської діаспори, педагоги та учні СЗШ №235 ім. В. Чорновола, музичних шкіл №22, №29 Святошинського району міста Києва та ін.
Ніна Головченко
Leave a Reply