У цей день люди вшановують пам’ять загиблих у обох світових війн, а також жертв актів війни та тиранії у всьому світі. У Гайльбронні відбувся Пам’ятнийзахід, у якому взяли участь перші особи міста на чолі з мером Гаррі Мергелем. Цього дня відбулося кілька заходів, присвячених трагічним подіям об’єднаних однією темою: День пам’яті біля меморіалу Ґафенмаркттурма; Панахида на кладовищі, де похованіукраїнські вояки 1939-1945 років; поминальнапрограма, присвячена 90-річчю Голодомору в Україні.
Біля меморіалу Ґафенмаркттурма, зібралася керівники міста, громада, військові, люди різних національностей. Розділили біль втрат українці.
З короткими промовами до присутніх звернулися Гаррі Мергель, мер міста, Йоган Зінгер член правління німецької комісії з військових могил, окружної асоціації Північного Вюртемберга, які не лише дали характеристику подіям у світі, а й напряму звинуватили росію у розв’язанні війни на території України, висловилися за військову допомогу суверенній державі. Говорили про Голодомор, який визнаний Німеччиною як геноцид українського народу.
Під час царемонії прозвучала Голландська поминальна молитва, чоловічий хор Гальбронну виконав пісні «Мир на землі», «Тиша, тиша»,
У покладанні вінків взяли участь перші особи міста.
Панахида, яку відправили на кладовищі Сонтгайм за 1939-1945 нацистами депортованих українців, за загиблих у війнах і заморених голодом 90 років тому сталінським режимом отець Роман Врущак, з Штуттґарту та отець Андрій Устрицький з Добромиля була по-особливому зворушливою. Українці разом помолилися і вшанували пам’ять мільйонів українців, які померли внаслідок штучного голоду, сплаванного і реалізованого сталінським режимом.
Особливої атмосфери вшануванню додав музичний супровід хору “Оберіг” під керівництвом диригента Віти Романченко з міста Бад Кройцнах та виконання духовних пісень під гітару отця Андрія Устрицького.
Українці палко молилися за перемогу Збройних Сил України над клятим московським ворогом.
Поминальну програму присвячену 90-річчю Голодомору в Україні від української громади розпочала Анастасія Козак.
Українська громада підтримала ініціативу владики Богдана у зверненні до керівництва мерії з проханням звести пам”ятник жертвам Голодомору в Україні, але отримали негативну відповідь: У місті живуть 150 національностей, як би кожному дозволити, то не можна б Гайльбронн пізнати.
Голодомор — це не питання минулого. Ми зараз є свідками геноциду, який відбувається на наших очах і очах усього людства в Україні під час нападу московитів на українську землю, коли йде знищення нашого народу. Потрібно покласти край геноцидним війнам, протистояти диктатору.
Пані Анастасія розповіла про Олену Лисенко, історика, яка здобувала матеріали у німецьких архівах і на їх основі написала книжку, вона є членом Українського Науково-історичного інституту в Києві.
Про Тетяну Пастушенко, яка також є членом Українського Науково-історичного інституту в Києві. Працює у справах «Депортованих українців третього. Райху під час 1939 – 1945 років.
Прозвучала розповідь про Оксану Іванчук, бабусю відомого оперного співака Сергія Іванчука, яка була засуджена на15 років таборів на Колимі за написаний вірш. Прочитала його у школі на перерві і вже на уроці її забрали і батька, а мати встигла втекти з сестрою у ліс. Зараз є кілька збірок поезій Оксани Іванчук.
Сучасна війна за українське існування нагадує боротьбу 1942-1952 р. ОУН УПА за соборну українську державу. Сьогодні продовжується боротьба за незалежну Україну.
Вірші, Оксани Іванчук, в’язня сталінських таборів, читали на зустрічі.
– Голодомор це безпрецедентне явище, в історії України від хрестового народження такого ніколи не було. Це придумав Сталін і його кліка, які створили три штучних голодомори – 1921-1923 р., 1932-1933, 1946-1947р. Їх мета – знищення українського народу. Зараз таку політику продовжує путін і його кліка і через це людство повинне згуртуватися проти цього пігмея, – такими словами я розпочала свій виступ.
Присутні зацікавлено та емоційно сприйняти оповідання «Сухарик». Виступ закінчила словами: думаю, що ось за такими оповіданнями наші юнаки і дівчата будуть вивчати історію нашої країни і більш усвідомлювати ті страшні події, які несе собою росія, ярмо накинула на шию нашому народові, якого не можемо позбутися досі.
Хор “Оберіг» під керівництвом диригента Віти Романченко з міста Бад Кройцнах, який створений лише рік тому, а вже завоював симпатії глядачів, бо показує професійний рівень, виконував українські пісні, та ще більше посилив сприйняття виступів присутніх, які звучали у залі.
Під духовний гімн України “Боже великий єдиний” у їхньому виконанні завершилися насичений подіями День жалоби.
Продовжують зіяти біллю війна та втрати наших захисників. Живемо думками про Перемогу.
Віра Марущак,
письменниця, журналістка
